Про те, чому погодився працювати на Одещині, люстрацію, російський паспорт дружини, взаємодію з громадами, сумнівні тендери та підготовку області до зими — в інтерв’ю Суспільного.
Ви тривалий час працювали в органах прокуратури, зараз очолюєте обласну військову адміністрацію. Чому погодились на цю посаду та чи адаптувались до нової роботи?
Була пропозиція від нашого президента. Сьогодні війна й такі речі не обговорюються. Якщо президент вирішив, що потрібно йти працювати, тому я тут.
Звичайно, це інший напрямок, ніж мій попередній досвід. Однак я працював з великим колективом, розумію адміністративні функції. Підходи управління не міняються. Звісно, потрібно оновлювати свої знання, читати, розбиратися, радитися з професіоналами. Я вчусь у них, вони вчаться в мене.
Хто та як вам запропонував вперше очолити Одещину?
Мене запросили до президента. Перше було питання: “Як справи?” Друге: “Ти ж з Одеської області? Я думаю, що вона тобі не чужа. Потрібно очолити”. Перші секунди для мене це був шок. Кажу: я трішечки з іншої сфери. “Але ж ти вмієш керувати. Такі часи сьогодні. Треба посилити регіон”.
Які найперші завдання ставив президент?
Військові. Скажімо так, підносити патрони нашим військовим. Допомагати та забезпечувати Сили оборони та працювати тут на благо жителів Одеської області.
Попередні три роки ви були керівником прокуратури Києва. Щоб ви поставили собі у заслугу на тій посаді?
Коли я від’їжджав до Одеси, то під процесуальним керівництвом столичної прокуратури було 140 000 кримінальних проваджень. Останнім часом найбільше зусиль направили на розслідування злочинів у Гостомелі та Мощуні після деокупації Київщини. Ви знаєте, які там бої відбувалися. Ми фіксували та документували всі воєнні злочини, які там відбувалися. Ми ідентифікували ряд військових країни-агресора, встановили їхні дані, що були оголошені підозри та направлені до суду обвинувальні акти для заочного засудження.
Була пророблена велика робота. У перші три місяці там працювали слідча група, яка налічувала близько 100 людей: прокурорів, слідчих, вибухотехніків та інших.
Повернемось ще трішки назад. При президентстві Януковича ви були заступником начальника Головного слідчого управління ГПУ. У 2014 потрапили під люстрацію, пізніше оскаржили її. До 2019 року займалися адвокатською діяльністю. Чому ви повернулися назад в прокуратуру?
Крім адвокатської діяльності, я та моя дружина займалася ще й підприємницькою діяльністю. У мене є декілька підприємств, які зареєстровані на мені. Коли я знову повернувся у прокуратуру, то передав їх за дорученням в управління дружині, як того вимагає закон.
Я оскаржив люстрацію відразу, у 2014. Я був не один. На той час таких у системі прокуратури налічувалось близько 300. Мій позов розглянули лише у 2019: у вересні Окружний адміністративний суд міста Києва, а в грудні того ж року — апеляційний суд. Тобто мене не поновили після рішення першої інстанції. Тодішній генеральний прокурор Рябошапка проігнорував це. Лише коли генеральним прокурором стала Ірина Венедіктова, рішення судів почали виконувати.
До речі, дію закону “Про очищення влади”, відповідно до якого застосовувалась люстрація, зупиняють свою дію у жовтні 2024 року. Чи треба продовжувати його дію?
Я один із тих, хто цю люстрацію прийняв і, мабуть, з нею погодився. Тому що сама люстрація очистила від тих людей, які були в органах прокуратури, але вже не працювали. У 2012 році був змінений Кримінальний процесуальний кодекс, але частина співробітників не перелаштувалися, вони навіть не читали новий КПК.
Що дала люстрація? Дала поштовх молодій генерації. Підрозділи почали очолювати ті люди, які в інший спосіб ніколи не стали б керівниками. Вони перезапустили орган як такий, почали працювати по-іншому, згідно з новим законодавством. Не побоюсь сказати, що це допомогло зберегти орган, який сьогодні існує.
Але суто з юридичної точки зору, люстрація була незаконною. Це вже зафіксовано й у рішеннях Європейського суду. Наприклад, справа “Полях проти України”.
Не можна оцінювати когось лише по тому, що він працював у той час, коли президентом був Янукович. Я працював в Івано-Франківській області. Януковича ніколи не бачив наживо. Звинувачувати мене і таких, як я, в узурпації влади з Януковичем, а саме так було записано в трудовій книжці, це дивно. Тоді ми були розчаровані, а зараз це смішно.
Зараз жваво обговорюється тема повернення відкритого декларування. Нещодавно було голосування у парламенті. Як ви ставитесь до того, щоб декларації посадовців були повністю відкритими для суспільства?
Сьогодні я мобілізований, відряджений до Одеси. Я публічна особа. Подавати потрібно звичайно. Але що ми там вказуємо? Ми вказуємо адреси. Сьогодні ми робимо якісь речі, які не подобаються нашим ворогам. Служба безпеки постійно ловить людей, які ставлять мітки, готують підриви.
Чи треба відкривати декларації Малюка чи Буданова? Мабуть, ні. Але є ті, хто під егідою війни приховують себе. Тож треба дивитись. Але важлива інтерпретація того, що ухвалили. Я не встиг ознайомитися. Тому не буду коментувати.
На момент призначення вас керівником ОВА у вашої дружини згідно з даними бази Федеральної податкової служби РФ було активне російське громадянство. Про це повідомляли журналісти проєкту “Схеми”. Що наразі?
Українське громадянство моя дружина отримала наприкінці березня минулого року. Заяву на його отримання ми подали ще у 2020, коли я поновився у прокуратурі. Але є процедурні моменти, які займають час. Наприклад, відмова від іншого громадянства може зайняти два роки. Відповідно до законодавства наші органи очікують на відповідь з іншої держави протягом двох років. І можуть її так й не отримати. Протягом цього часу ти не отримаєш громадянства.
Моя дружина народилась у Росії. Її батько з Харківської області. Переїхав до РФ, потім з донькою повернувся до України. Ми разом з 2009 року, одружилися в Одесі. Вона народила мені доньку, також громадянку України.
Чому не почали змінювати громадянство ще раніше?
Не бачили в цьому проблеми. Крім виборчих процесів, це ні на що не впливало. У неї була посвідка на постійне проживання в Україні. А потім ми подали документи у робочому порядку.
На сайті Одеської ОДА вказано (станом на 5 вересня, — ред.), що у вас є п’ять заступників. Лише один з них, Сергій Кропива, призначений вами. Чи плануєте ще призначати нових заступників?
Вже є два заступники. Крім Сергія Кропиви, ще є Андрій Фігель. Він відповідає за капітальне будівництво. Ще одного заступника звільнили. Тому у мене зараз чотири заступники.
А кого саме?
Ігоря Ткачука, який перебував під слідством. Він був відсторонений. Нарешті добилися від нього заяви про звільнення. При призначенні нового голови адміністрації всі заступники мають писати заяву на звільнення. Це передбачено законом. Він постійно ухилявся від цього. Але зрештою написав.
А що скажете про роботу керівників департаментів, управління ОВА. Чи викликає хтось запитання?
Звісно. Наприклад, ряд тендерів у будівництві, що відбулись, мені не зрозумілі. Також є не зрозумілі тендери у департаменті охорони здоров’я. Ми вже промоніторили багато тендерів, які відбувалися з 1 січня.
Можете навести приклади сумнівних тендерів?
Наприклад, тендер на ремонт туалетів за півтора мільйона гривень в Одеському районі. Що це? Ми повертаємося до золотих унітазів чи як. Це треба змінювати. Я буду звертатися до обласної ради на наступній сесії. Зробити єдиний майданчик, наприклад, створити нове підприємство для проведення всіх тендерів. Лікарі мають лікувати, будівельники будувати, а не проводити тендери.
Тобто, щоб була одна централізована структура проведення тендерів?
Так. Щоб я, заступники розуміли, що відбувається. У нас є свої контролюючі органи, відділ з аудиту. Я хочу це бачити. А коли у нас 124 лікарні, ти ніколи не промоніториш, що вони закуповують.
Нещодавно дав доручення щодо одного з тендерів на постачання обладнання. Бачу там максимальне завищення. Можна купити за менші гроші якісніше, ніж те китайське за тією ціною. Не розумію, куди до цього дивились. Я теж можу допускати помилки. Але якісь такі речі — незрозумілі.
Про яке обладнання йдеться?
Я не буду говорити про те, що було до. Ось за те, що відбувається з 1 червня, готовий відповідати.
Діяльність нинішніх керівників районних військових адміністрацій вас влаштовує?
Указом президента вже замінили керівника Болградської РВА. Зараз чекаємо ще одного указу, щодо Одеського району. Продовжую дивитись та вивчати як працюють інші.
Перший заступник голови Одеської обласної ради Вадим Шкаровський, який до повномасштабного вторгнення був одним з лідерів фракції ОПЗЖ в облраді, за 10 днів до 24 лютого, фактично, порівняв Сили територіальної оборони з бандформуваннями. Чи може така людина досі представляти орган влади?
А що робити з виборцями, які за них голосували? Думаю, що 24 лютого минулого року всі сумніви мали б зникнути. У кожного з них має щось бути в голові для того, щоб зрозуміти. Думаю, що 24 лютого всі, кому щось не подобалося, мабуть, вже на тому боці. А у тих, хто залишився, сподіваюся, прийшло хоча б трішечки того, з чим ми стикнулись сьогодні. Скільки у нас загинуло людей, скільки продовжує гинути. Нещодавній приліт по Костянтинівці, у нас в Ізмаїлі в останні декілька днів також є загиблі. Здається, таке не може відбуватись у третьому тисячолітті. Думаю, що вони зрозуміють.
Я не буду нікого захищати або на когось нападати. Народ дасть їм свою оцінку, він їх обрав. Вони сьогодні голосують питання, які допомагають регіону. Я не можу не враховувати думку людей, які за них голосували.
Яка зараз взаємодія обласної військової адміністрації з Одеською мерією? Які у вас стосунки з Геннадієм Трухановим?
Сьогодні я змінив формат спілкування. Не через якісь там відеоконференції, а наживо. Коли спілкуєшся з ними напряму, це зовсім інші люди. Ділишся своїм баченням, отримуєш зворотний зв’язок.
Я вже був у кількох районах області і, звісно, зустрічався і з мером Одеси. Це мільйонне місто. У мене також є питання. Якщо порівняти Одесу та Ізмаїл, здається, за останні 10 років Одесу можна було б трішки причесати. Я не лізу туди, це їхнє управління, їх обирали одесити. А сьогодні, коли війна, ти не можеш почати будувати все. Тому що перший пріоритет — армія.
Щоб підсумувати, ваша взаємодія з мером Одеси конструктивна?
Відповідно воєнного стану всі громади оперативного підпорядкування мені. Мої розпорядження, що стосуються війни, обов’язкові до виконання. Я не політик, мені ж не потрібно там з ними про щось домовлятися. Якщо вони працюють, то працюють, якщо ні, будемо направляти на працю.
Перед мерією тривають пікети жителів проти виділення грошей на реконструкцію будівлі Київського райсуду. Йдеться про суму у понад 100 млн гривень. Люди закликають спрямувати ці гроші на потреби Сил оборони. Чи потрібно зараз виділяти гроші на реконструкцію райсуду?
Скажу як прокурор, наскільки мені відомо, там планують добудувати конвойну кімнату. Засуджені чи заарештовані — це також люди, ми живемо у демократичній державі. Ми маємо забезпечувати їхні права.
Щодо доцільності, то я до цього часу не зрозумів, скільки там виділяється грошей. Мер називає одну суму, на комісії звучить інша. Ще й цей тендер був відіграний задовго до початку повномасштабної війни. Їм треба сісти, розібратися, що та куди вони виділяють. Якщо буде рішення добудувати, то вперед. А якщо це якийсь захід на 5%, тоді треба ухвалити кардинально інше рішення. Треба мати, мабуть, характер, силу волі, а не торгуватися. Або ти йдеш до кінця, кажеш: “Ні, ми будуємо у тому суді”.
З професійної точки зору, скажу, що така конвойна кімната має бути. Якщо приводять 10-15 людей, то їх десь треба утримувати. Є умови утримання, умови проходження у справах, розділення підсудних. Суди не можуть це роз’яснювати, але мерія мала б це роз’яснити людям.
Щодо іншого об’єкта,Театру юного глядача, я сказав, проводити роботи. Там балкони падають, дах протікає. А якщо на якусь дитину щось впаде. Що тоді? Скажуть, чому ми не провели тендер. Відходьмо від подвійних стандартів.
Інше питання, чому довели до такого стану. Я був в Олександрівській психіатричній лікарні: немає каналізації, немає вікон, немає даху. Дуже багато питань, чому це не робили раніше, коли були можливості, були інші бюджети.
Чи дійсно Одеська ОВА звернулась до громад, щоб вони перерахували кошти на область на потреби Сил оборони? Як визначались суми для кожної громади, на що спрямували гроші?
Так, я звернувся з листом до всіх керівників громад. Депутати голосували за виділення коштів у вигляді субвенцій. Вирішив систематизувати це питання. У мене є комунікація і постійне спілкування з військовим командуванням. Отримуємо від них запити. Далі звертаємось до громад: оплатіть ці кошти або направте субвенцію, ми це зробимо. Всі громади сприйняли таку форму співпраці позитивно. Ми бачимо першочергові потреби армії й закриваємо їх.
Тобто жодних нарікань від громад не отримували?
Ні, жодних. Ось тільки Одеська мерія досі не розглянула ці питання.
Все-таки, скільки коштів мала виділити кожна громада та хто відповідає, як ці кошти витрачаються?
Я особисто отримую заявки від наших командувачів. Дивимося потреби: наприклад, треба дрони, човни або авто. Є ще Служба безпеки та поліція. Вони нам звітують потім, що вони закупили. А я буду звітувати перед громадами. Хто з громад хоче сам відвезти допомогу на передову, будь ласка, везіть. Я це роблю не для того, щоб вийти на телебачення. Це все заслуга громад, депутатських корпусів, голів громади, які ці питання підняли та підтримують. Моя задача — комунікувати та спрямовувати.
Вночі 7 вересня росіяни вкотре атакувала шахедоми південь Одещини. Удари Росії протягом літа та на початку осені по портовій інфраструктурі Одещини. Які збитки наразі та скільки часу потрібно на відновлення?
Мільйони і мільйони збитків. Ви ж бачите, що це відбувається щодня. Б’ють підступно, щоб взагалі лишити нас єдиної артерії морем, яка сьогодні існує. Вони прагнуть повністю знищити нас як державу. Хотіли цього з першого дня. Просто не очікували, що ті міста, які раніше називали проросійськими, виявилися більш проукраїнськими, ніж це було. Завдячуємо нашим збройним силам за протиповітряну оборону. Сили оборони роблять все можливе і неможливе.
Як Одеська область готується до зими?
Зараз багато змінили концепцію щодо захисту тих чи інших об’єктів інфраструктури. Проводили тестові навчання аварійного відключення. Повністю, як воно має бути. На жаль, не все пройшло гладко. Десь ключ загубили, десь паливо не залили в генератор. Перша тестова спроба мені не сподобалася. На жаль, є прорахунки у громадах та у тих відповідальних органах. Зараз готуються нові перевірки.
Ці питання ми контролюємо щодня. Є бюрократія, різна відповідальність органів, це не завжди у моєму підпорядкуванні. Але все, що перебуває в Одеській області, за все крайнім буду я. Дуже допомагає попередній досвід роботи у Києві. Практично всіх знаю, з багатьма перетинався у той чи інший час. Набираю напряму міністрів, Укренерго. Прошу, сварюсь, контактую їх. Інколи між собою не можуть розібратися, хто за що відповідає.
Зауважу, що завдяки президенту наші Сили оборони на Одещині зараз підсилили.
Про відновлення житла. На прикладі багатоповерхівки у Сергіївці, в яку влучилда ракета. Минув рік як росіяни вчинили цей злочин. Ми знімали репортаж, нам вдалось поспілкуватись з деякими мешканцями. Вони скаржились, що й досі не можуть вселитись. Їм досі доводиться шукати, де жити.
Я був у цій громаді. У мене дуже багато запитань. Я звернувся до правоохоронних органів з цим питанням. Тому що за понад рік навіть не хочу у відсотках говорити, що було зроблено. Мені дійсно соромно дивитися в очі цих людей.
Я чув якісь відмовки “не той підрядник”, “не те зробив”. Ми змінили повністю підрядника. Цей об’єкт забрав Фонд відновлення — напряму Міністерство інфраструктури. Була проблема у документації. Знаєте, війна війною, але бюрократію ніхто не скасовував. Тому виникла пауза із заміною документів. Ось зараз почали доробляти. Минулим підрядником займаються правоохоронці.
Коли люди зможуть заселитись?
Дуже просив, щоб до опалювального сезону люди змогли повернутися до своїх осель, Просто якщо ці люди будуть знову зимувати в чужих оселях, це буде неправильно.
Щодо міста. До нас приєднався американський фонд, який виділив п’ять тисяч вікон. Замінюємо у приватних оселях. Вже близько трьох тисяч замінили, це все безоплатно.
Стан укриттів та сховищ в Одеській області. Що змінилось протягом літа?
В Одесі фонд збільшився на 350 сховищ. Залучаємо приватні паркінги, щоб люди мали місце, де сховатись від обстрілів. Якщо брати область загалом, то зроблено понад 1200 сховищ. Це підтверджується не тільки лише цифрами, сьогодні 85% школярів пішли до шкіл.
Зараз я анонсував повторну перевірку. Ми маємо розуміти, що відбувається насправді. Десь виникають сутички, десь когось не пустили. Залучаємо поліцію, роз’яснюємо. Трагедія, що сталась у Києві, не повинна повторитись.
Джерело – Суспільне Одеса