Восени 2024 року СИЛА ГРОМАД стала учасницею Abo Recovery Tracker School, – навчальному проєкт для журналістів локальних медіа, які прагнуть ефективно моніторити процеси відбудови у своїх громадах та створювати суспільно важливі матеріали. Ми вчилися працювати з відкритими даними, аналізувати проєкти, розбиратись у бюджетах і знаходити те, що часто ховається між рядків: чи справді відбудова у громаді — це про людей, а не лише про звіти? Ми розповіли про об’єкти, які мають змінити громаду, про інклюзивність, яку місцева влада має зробити необхідною, і про відповідальність влади перед виборцями.
Досвід журналістів у проєкті Abo Recovery Tracker School
Минулої осені наша редакція команда стала частиною Abo Recovery Tracker School — програми, яка не просто навчає, як писати про відбудову, а змінює сам погляд на те, що вона означає. У рамках проєкту журналісти СИЛИ ГРОМАД створили низку матеріалів про зміни у різних громадах Одещини:
- новий дитячий простір, який з’явився у Центрі матері і дитини в Одесі;
- поява сімейної амбулаторії в селі Новоборисівка Роздільнянського району;
- перетворення старої типографії у Роздільній на сучасний ЦНАП “Дія. Бізнес”;
- перевірили інклюзивність адмінбудівлі в с. Сухий Лиман (Таїровська громада);
- дослідили затяжний ремонт амбулаторії монопрактики у м. Білгород-Дністровський.
Щоразу, готуючи матеріали, гортаючи проєкти та кошториси, ми розуміли: відбудова — це не бетон і скло, а ставлення людей до людей. Адже тільки там, де є бажання зробити дієві перетворення, громада створює зміни. Так сталося, приміром, у Новоборисівці, де попри нерозуміння з боку Одеської ОДА, громада відстояла будівництво сільської амбулаторії, і перетворила стару будівлю на сучасний медцентр. І протилежна історія – з Білгорода-Дністровського, де четвертий рік люди просять у влади завершити ремонт будівлі для сімейногр лікаря, натомість лишаються в невизначеності.
А ще наші історії – про контроль за використанням коштів платників податків. Досліджуючи тендери, закупівлі, досьє підрядників, мимоволі ставиш собі питання: от чому, приміром, у Роздільній за 20 млн гривень (75% з яких це гроші донорів), змогли переоснастити колишню типографію, відкривши на її місці сучасний ЦНАП із сонячними батареями, енергозберігаючими технологіями і залою, яка перетворбється на молодіжний простір у вікенд? Тоді як у селі Сухий Лиман Таїровської громади на кошториси одного-єдиного об’єкту місцева влада “списала” аж 10 мільйонів гривень через 21 закупівлю, та ефективне використання цих коштів викликає сумніви у жителів та депутатів.
У цьому контексті пригадується вислів одного з учасників відбудови Роздільнянського ЦНАПу: “Відбудова має здійснюватися «не для, а з громадою». Адже ще на стадії розробки концепції долучили молодіжну раду, яка внесла пропозиції влаштувати у відновленій будівлі молодіжний центр. Таке ноу-хау, до речі, повністю відповідає принципам партисипативного планування. Для Одещини це вагомий приклад: наразі дуже мало громад узгоджують об’єкти, на які витрачають мільйонні кошти, на громадських слуханнях чи зборах.
З нашого досвіду бачимо, що матеріали, в яких досліджуємо тендери чи кошти громад, бувають досить складними для сприйняття. Вони не так “залітають” аудиторії, як резонансні події чи нещасні випадки, обстріли, війна. Проте, переконуємось: вони необхідні вдумливим читачам, небайдужим, активістам громад. Адже з нашою допомогою вони можуть краще орієнтуватися в діяльності органів місцевого самоврядування, писати запити, отримувати відповіді на важливі питання.
Навіщо взагалі такі проєкти? Вони дають кожному, хто захоче розібратися в темі, журналістам в тому числі, інструменти: як шукати інформацію, аналізувати її, ставити конкретні запитання. Вони вчать не лише писати про проблему, а й показувати, що з нею можна зробити.
Закликаємо громаду не бути пасивним глядачем
Маємо вчитися не лише мріяти, а й контролювати. Не просто співчувати, а діяти. Не сваритись один з одним, а працювати з джерелами. Abo Recovery Tracker School цьому вчить — і ми передаємо цю навичку далі.
Бо відновлення України — це не лише про те, що ми втратили. А про те, що ми здатні створити.
Це коли ми питаємо:
- Як влада витрачає наші з вами гроші, кошти платників податків?
- Чому під час реконструкції укриттів не враховують потреби маломобільних груп?
- Як підрядники виконують стандарти, передбачені інклюзивністю?
- Як залучається громада до обговорень важливих питань?
- І що ще ми можемо зробити, щоб ті, кому складно, не залишалися наодинці?
Відновлення — це не лише державна програма, а й громадянська зрілість. Тому кожен, хто бажає долучитися, пропонуємо зробити кілька кроків:
- заходь на Big Recovery Portal;
- дивись, які об’єкти плануються, втілюються, забуксували;
- пиши запити, став питання, перевіряй.
Якщо важливого для вас об’єкту немає на сайті – його можна легко додати, внести дані для подальшого громадського контролю й визначення ризиків.
Мапа об’єктів. Фото: brp.org.ua
Чому безбар’єрність – це безпека
Доступне, безбар’єрне середовище і процес його створення – це не просто слова. Україна вже з десяток років вчиться створювати гідні умови для людей, які пересуваються на колісному кріслі, з вадами зору чи слуху. Через повномасштабну війну, коли в громади повертаються ветерани, серед яких багато людей з інвалідністю, інклюзія стала вимогою часу.
Проте, у громадах Одеської області ситуація дуже різниться. Зокрема, якщо в Одесі багато будівель і нових об’єктів обладнані пандусами, покажчиками зі шрифтами Браеля, кнопками виклику, – то у сільських громадах простежуємо лише початкові успіхи. Часто бачимо таку ситуацію: після ремонту шкільні вбиральні обладнали універсальними кабінами для дітей на колісному кріслі, тоді як у життєво необхідне укриття, в яке учням потрібно терміново потрапити у випадку тривоги – досі є тільки сходи. Як освітяни вирішують такі питання? Пропонують дітям з інвалідністю навчатись вдома? Складне питання.
У переважній більшості громад досі бракує елементарного: пандусів, зручних переходів, можливості без перешкод дістатись до школи, аптеки чи ЦНАПу.
У цьому аспекті один з цікавих матеріалів, який СИЛА ГРОМАД планує дослідити незабаром – релігійні установи. Як показала нещодавня перевірка головної архітекторки Одеської ОДА Надії Бєлєнко, церкви і культові споруди на Одещині вкрай рідко обладнані пандусами. Тому цей кейс варто дослідити на предмет доступності.
Варто відзначити, що проблеми маломобільних груп населення не мають бути лише завданням для місцевих влад. Потрібна широка медійна кампанія з залученням фахівців, детальні пояснення правил і стандартів ДБН, приклади, як “робити не можна”; проводити інспекції по кожному інклюзивному об’єкту чи маршруту. Тільки так можна деталізувати, пояснити, які перешкоди існують в навколишньому просторі для людини з вадами зору, літньої пані чи мами з візочком. Для цього необхідна системна комунікаційна робота місцевих влад з громадянами.
І та громада, де до потреб кожної людини ставляться уважно, піклуються про її безпеку і комфорт, матиме успіх. А головне, – отримає вдячність від жителів.
Матеріал створено у рамках проєкту за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / This article was supported by the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.
Авторка – Оксана Піднебесна