У Білгороді-Дністровському відбулося урочисте відкриття пам’ятного простору «Алея Надії», присвяченого українським військовослужбовцям, які зникли безвісти за особливих обставин або перебувають у ворожому полоні.
Створення Алеї стало символом незламної віри, підтримки родин, світлої пам’яті та спільної надії на обов’язкове повернення кожного українського воїна додому, повідомляє СИЛА ГРОМАД.
Захід об’єднав родини Захисників і Захисниць України, військовослужбовців гарнізону, представників духовенства, районної військової адміністрації, міської ради та небайдужих мешканців громади.
Ініціаторками створення простору виступили дружини зниклих безвісти захисників: Анастасія Бабинська, Євгенія Філімоненко та Ельвіра Посадовська. Звертаючись до присутніх, секретар Білгород-Дністровської міської ради Олександр Скалозуб наголосив, що для кожної родини ця Алея є знаком того, що громада поруч і пам’ятає про кожного воїна.
Свої слова підтримки рідним також висловив заступник командира військової частини А3955 підполковник Олег Пучинський, акцентувавши на важливості єдності суспільства у боротьбі за повернення Захисників.
Духовну підтримку учасникам заходу надав військовий капелан 23-го загону морської охорони Олег Стандрійчук, який провів спільну молитву за військовополонених і зниклих безвісти. Важливою частиною заходу стала символічна акція: рідні запустили в небо повітряні кульки, що уособлювали віру та думки, які долають будь-які відстані, аби привести Героїв додому.
Організацію події забезпечили управління ветеранської політики, відділ культури, Центр культури та дозвілля і міський центр «Благоустрій».
Нагадаємо: правовою основою для створення простору стало рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 2 червня 2026 року № 335, яким було затверджено Положення про розміщення простору «Алея Надії». Документ визначає порядок функціонування пам’ятного місця задля вшанування подвигу воїнів та привернення уваги суспільства до проблеми повернення полонених. Відтепер «Алея Надії» є осередком єднання громади, де біль і очікування перетворюються на непохитну віру в те, що кожен український воїн обов’язково повернеться до рідної домівки.
Авторка: Оксана Піднебесна