У лавах Збройних Сил України кожен боєць має власну історію та мотивацію. Герой нашої розповіді — командир екіпажу операторів БпЛА «Спарта», який входить до складу одного з саперних підрозділів 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки. Побратими зауважують: у цього чоловіка надзвичайно гостре відчуття справедливості та спільних інтересів, за які він завжди стоїть горою — від захисту власного дому до згуртування бойової родини. За це та за характерний темперамент у підрозділі його кличуть просто — «Циган».
Детальніше про нашого відважного воїна-земляка розповідає СИЛА ГРОМАД.
Від водія понтонерів до командира дронів
Родом «Циган» із Ренійського району Одеської області. Вдома на нього з перемогою чекають дружина та троє дітей. Як батько трьох неповнолітніх, він мав законне право залишитися в тилу й не йти на службу. Проте з перших днів повномасштабного вторгнення чоловік ухвалив тверде рішення — йти добровольцем.
«Багато хто з мого оточення пішов до ЗСУ з самого початку. Однокласники, друзі… Тому я теж вирішив, що треба йти», — спокійно пояснює свій вибір військовий.
Спочатку «Циган» потрапив до 808-ї бригади водієм у підрозділ понтонерів та виконував завдання на Херсонському напрямку. Згодом, коли у з’єднанні оголосили про формування спеціального безпілотного підрозділу з дистанційного мінування, він разом із побратимами перейшов до саперів.
Сьогодні він очолює екіпаж «Спарта». Для нього служба в ЗСУ стала не просто обов’язком, а й важливою місією в житті, яка поєднується з роботою у згуртованому колективі. За його словами, особливу радість викликають моменти, коли командування повідомляє: на мінах, встановлених саме екіпажем «Спарта», підірвалася чергова техніка чи жива сила окупантів.
«Мені однаково подобається бачити, як ворог підривається на наших мінах, і бути поруч з моїми хлопцями, — розповідає командир. — Але у мене немає бажання просто насолоджуватися знищенням людей, хоч це і підступний, жорстокий ворог. Я ставлюся до цього прагматично: ми маємо знищувати їх, щоб вони сюди не лізли. Просто як знищувати шкідників. А от справжнє моральне задоволення я отримую саме від нашого бойового братерства».
«Циган» переконаний, що запорукою високого результату на фронті є мікроклімат у підрозділі:
«Хлопцям подобається зі мною працювати, а мені — з ними. Обстановка в колективі визначальна. Ми розуміємо один одного, радимося, але разом з тим хлопці мене слухаються. Робимо одну спільну справу».
Географія боїв та «Баба Яга», що наводить жах
За час повномасштабної війни екіпаж «Спарта» встиг попрацювати у найгарячіших точках — на Сумському, Донецькому та Харківському напрямках.
«Коли ми були на Сумщині, то і мінували, і працювали на ураження. А зараз наш профіль — це суто дистанційне мінування», — уточнює співрозмовник.
Головна «робоча конячка» пілотів-саперів — важкий український гексакоптер «Вампір». Раніше саперам доводилося встановлювати міни вручну: нести важке залізо на собі, облаштовувати позиції під ворожим вогнем та повертатися пішки. Тепер 808-ма бригада проводить дистанційне мінування за допомогою безпілотників, що значно швидше й безпечніше для життя бійців.
«От він наводить їм страху! — з посмішкою каже «Циган». — Мабуть, саме тому окупанти й називають наш “Вампір” “Бабою Ягою”».
Водночас військовий зауважує, що за останній час ворог навчився краще протидіяти українським БпЛА, тому підрозділи постійно втрачають техніку і потребують поповнення дронів. Проте є й справжні технічні рекордсмени:
«Один із наших бортів виявився надзвичайно живучим — він здійснив понад 360 бойових вильотів!» — з гордістю зазначає командир.
Скромності «Цигану» також не позичати. На запитання, чи знає він про те, що у травні 2026 року 808-ма Дністровська бригада посіла перше місце в Збройних Силах України за кількістю встановлених мін, він відповідає стримано:«І це добре!».
