Перманентні протиріччя на суміжних територіях колишнього Татарбунарського району не вщухають. Про чергову “серію” боротьби, яку розгорнув Національно-природний парк “Тузлівські лимани” проти своїх громад-сусідів розповів на своїй сторінці голова Лиманської громади Василь РЕЗНІЧЕНКО. Після численних судів, якими керівництво Нацпарку намагається вилучити рекреаційні землі з територій громади, тепер дійшла справа і до розбірок навколо селянських угідь.
Як розповів керівник громади, 14 листопада 2023 року до Лиманської сільської ради надійшло повідомлення від працівника парку Сергія Нагаєва з протоколом про порушення, – про нібито неправомірне розорювання земель парку.
“Не розібравшись в ситуації, делегований «парківець» хотів мені особисто, як голові громади, вручити протокол. А на наданих фото «відомий» еколог Іван Русев та його команда «вимірюють» свою чергову брехню. Після вивчення даного повідомлення, спеціалісти-землевпорядники з’ясували, що земельна ділянка, про яку йде мова, знаходиться у приватній власності Кованжи Поліни Миколаївни, і за нею зареєстрований відповідний кадастровий номер у Держгеокадастрі. Це визнав і Поляков Олександр, приватна особа, з якою Нацпарк уклав договір на надання послуг з геодезії. Він погодився з тим, що під час так званого вимірювання вніс у документ недостовірну інформацію. Тому запропонував просто ЗМЕНШИТИ(!) площу «порушення» в акті обстеження на 2 гектари.
Про співпрацю Нацпарку з приватними, а не з сертифікованими органами, які мають право виконувати геодезичні роботи, – це окрема розмова. Та ми вже не дивуємось аматорським здібностям приблуд Вихристюк і Русєва, це звичайна для них практика. Але ця некомпетентність щоразу виливається у безкінечні протистояння з місцевими жителями, судові справи і регулярне відволікання від роботи органи місцевої влади“, – розповів про ситуацію Василь Резніченко.
Принагідно очільник громади зазначив, що межі Національного парку «Тузлівські лимани» попри Указ Президента Про організацію Національного парку від 2010 року, – так і не були встановлені, “а керівництво, яке надовго засіло в цій державній структурі, так і не виконало своїх прямих обов’язків, і досі, за 10 років свого правління, не визначило межі парку в натурі“. Тобто жодних означень, інформаційних плакатів, щитів, знаків, зрозумілих мешканцям громади, ніде не існує, пояснює голова.
Замість встановлення межових знаків, проведення роз’яснювальних заходів з суміжними з парком землекористувачами, – продовжується переслідування голів громад, на території яких розташований національний парк, переконаний керівник органу місцевого самоврядування. Це, впевнений він, своєрідне зведення рахунків з керівниками громад, які захищають інтереси підпорядкованих територій та сміливо висловлюють свою думку. Адже подібне “вимірювання” заплановане “замовницею” вказаних послуг т.в.о. директорки Нацпарк Іриною Вихристюк на територіях Дивізійської та Тузлівської громад, які також межують з парком.
“Ще одне важливе питання: а де власне, знаходиться керівниця Нацпарку пані Вихристюк, яка отримує немалу зарплатню з доходів платників податків і несе пряму відповідальність за все, що твориться в Нацпарку?! Хто відповість за доручення, які вона продукує і навіть не підписує? Чи навпаки, вона розуміє, що під цими нікчемними документами не варто ставити підпис, щоб вчергове не «вляпатись»? Передоручаючи ці «завдання» нижчим за рангом підлеглим”, – дивується парковій “діяльності” Василь Резніченко.
Голова Лиманської громади вчергове звернувся з відкритим листом до
Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Офісу Президента України, з проханням звернути увагу на некомпетентність дій керівництва Нацпарку «Тузлівські лимани».
“Скільки ще будемо терпіти свавілля від аматорів, які під прикриттям Міністерства охорони довкілля вирішують виключно власні інтереси, розхитують ситуацію зсередини і зводять рахунки з сусідами, та ще й під час розгорнутої війни. Чи не пора цих кадрів з рулетками відправити у ганебне небуття? І провести чесний відкритий конкурс, призначивши на посаду справжніх фахівців”, – резюмує голова громади.
Як раніше писала СИЛА ГРОМАД, тимчасові керівники Нацпарку “Тузлівські лимани” Ірина Вихристюк та Іван Русєв, які по черзі змінюють одне одного на посаді директора, досить часто не дотримуються вимог законів про захист навколишнього середовища, чим наносять непоправну шкоду природі та заповідним землям, які перебувають під охороною держави.
Так, у 2021 році пані Вихристюк своїм підписом погодила договір про …
оренду 3 гектарів заповідного Лебедівського лісу (Тузлівська громада, Білгород-Дністровський район) у розпорядження
бізнесмену, який облаштував там дитячий табір і наніс непоправної шкоди лісовому масиву. Поліція Татарбунарського району у 2021 р. навіть порушила за цим фактом карну справу, та важливе розслідування десь “загубилося”, незважаючи на мільйонні збитки, нанесені екології і довкіллю.
Скандальне керівництво НПП “Тузловські лимани” також запам’яталося нескінченними війнами з місцевими рибалками та навіть цілим підприємством, яке працювало на одному з сусідніх водних каналів. Зважаючи на численні закиди у неправомірності роботи, заявах, що рибний промисел працює на територіях нацпарку (насправді з’ясувалось, що це не так), справа таки дійшла до суду. Тоді в.о. директора Ірина Вихристюк та Іван Русев позивалися до ОК “Граніт-2”, щоб скасувати дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів, проте суд визнав, що
“виконувачі обов’язків” керівництва парку по суті, протидіють розвитку рибопромислу. Зокрема, в судовому рішенні від 2018 року йдеться про таке:
“Позивач продемонстрував безсистемний та вибірковий підхід в питаннях надання дозволів на добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у Тузловській групі лиманів. В даному випадку суд вбачає очевидну схильність та твердий намір позивача вдаватись до широкого спектру правових зловживань, що призвело до порушення базового правового принципу – незабезпечення рівності прав суб’єктів правовідносин”, – йдеться в документі.
А вже під час повномасштабної війни, влітку 2022 і 2023 років, жителі сіл, що межують з Нацпарком “Тузлівські лимани”, не раз скаржились на те, що потерпають від смороду, який утворився внаслідок застою води в лиманах. Про катастрофічне обміління озера
Шагани, лиману Бурнас та інших, які є під охороною Нацпарку, але так і не дочекалися наповнення водою з Чорного моря через бездіяльність сумнозвісного керівництва,
писали численні місцеві ЗМІ. Горе-керівники виправдовувались: мовляв, викопати канал для з’єднання водою з Чорним морем весь час хтось заважав: то народний депутат у мирний час, то військові – у військовий. А тим часом наслідки такого самоусунення від даної проблеми кричущі: унікальна природа бессарабського Причорномор’я згасає з кожним днем.
Та поки в державі вирує війна, Міндовкіллю, схоже, нема діла до “незамінних” керівників Нацпарку, які в порушення закону, тримаються за свої посади без проведення чесного і відкритого конкурсу.