29 березня зранку російські загарбники запустили ракету в будівлю Миколаївської ОДА, внаслідок удару загинули 38 людей. З-під завалів рятувальники звільнили 36 тіл загиблих та 2 людини від отриманих травм померли у лікарні. Серед загиблих – і 19-річний мешканець Одещини Кирило Обеременко. Хлопець був військовим, служив у Національній гвардії в Миколаєві. У той злощасний день саме був на службі у будівлі ОДА.
Тіло захисика привезли для поховання на батьківщину. Схилившись на коліно, зустрічали жителі села Першотравневе Визирської ОТГ свого воїна, загиблого односельця Кирила Обременка.
Однокласник та близький друг нацгвардійця Юрій, – один із тих, хто останнім спілкувався із загиблим.
“У нього все було добре. Коли все це почалося 24 лютого, ми з ним зв’язалися, він нічого не говорив, тоді ніхто нічого не знав. Він був на блокпості в Миколаєві. Постійно казав «заспокойтесь, все буде добре, я повернуся, чому ви панікуєте». Востаннє я з ним спілкувався 28 березня, а 29 він вже не виходив на зв’язок”, – розповідає Юрій, однокласник та друг загиблого воїна Кирила Обеременка.
Всі, хто близько знали Кирила Обеременка, відзначали в ньому, невластиву багатьом сучасним молодим людям, доброзичливість. Здавалося, що з ним просто неможливо посваритися, згадує однокласник Іван Пасічник.
“Він був дуже хорошою людиною, щирий, навіть якщо ми колись сварилися, він завжди хотів швидше з тобою помиритися, щоб далі нормально спілкуватися. Він не любив сваритися взагалі з людьми й до всіх ставився дуже доброзичливо. Кирил закінчив 11-й клас та так і не визначився, куди піде вчитися. Він пішов служити в армію”, – розповів Іван Пасічник, однокласник загиблого воїна Кирила Обеременка
Друзі розповідають, що строкова служба в армії дуже гармонійно влилася в його життя, він почав думати про те, щоб здобути професію військового. Кирил Обеременко з дитинства займався спортом, тому легко мирився з підвищеним фізичним навантаженням, суворим розпорядком та армійською дисципліною, розповідає тренер з футболу Сергій Павлюк.
“Він у захисті в нас грав до армії, ще коли до школи ходив. У нас тут дві команди, він грав за юнаків, але на рівні дорослих. Турнір «Шкіряний м’яч» — ми перше місце тоді в районі займали”, – каже Сергій Павлюк, тренер з футболу
Керівник театральної студії Першотравневого ліцею В’ячеслав Мец вважає, що Кирил Обеременко був неординарною людиною. Він помітив його ще у молодших класах, коли той неймовірно талановито зіграв у хореографічній мініатюрі на шкільному концерті. Через роки, коли Кирило виріс, він ще не раз дивував В’ячеслава Меца вже своєю спортивною майстерністю.
“Він кілька разів на одному і тому ж тренуванні мене «обставив», це було приємно неприємно. Усі чекали його повернення, навіть номер на футболці ніхто не займав, бо всі знали, за Кирилом закріплений його улюблений номер. Чесна, справедлива і дуже добра людина. Я просто з ним поруч тренувався, жив і можу сказати, мабуть, Господь забирає найкращих”, – В’ячеслав Мец, грав із загиблим Кирилом Обеременком у футбольній команді.
5 квітня жителі села Першотравневе провели свого воїна в останню путь. Скорботна хода пройшла від меморіалу Загиблим воїнам через усе село до його рідного дому, а потім на сільське кладовище, де Героя з військовими почестями поховали.
“Це мій сусід, ми живемо навпроти. Кирило був добрий хлопець, молодий, йому лише 19 років. У нього дуже добра мама, Ірина. Він віддав своє життя за Батьківщину, за наше світле майбутнє і світла йому пам’ять”, – повідомив Валерій Стоілакі, Визирський сільський голова.
За матеріалами “Лиманська Агенція Новин”