Сакральна країна Болгарія… Вона притягує до себе бессарабських болгарів, наче магніт … «Колко друми извървях, колко песни аз изпях – да се върна: моя любов, моя България» – важко придумати кращої пісні-визнання, якою 29 червня в місті Добричі делегація бессарабських болгарів під керівництвом Бориса Кічука, голови Татарбунарського болгарського районної культурно-освітянської спільноти «Родолюбие», відкрила III Міжнародний Фестиваль «Болгарія – Японія: міст між двома культурами, традиціями і сучасністю».
Треба сказати, що в Болгарії до бессарабської діаспори ставлення особливе: її складають нащадки тих бунтарів і вільнодумців, які, не змирившись з життям під ярмом Османської імперії, покинули батьківщину в пошуках свободи і вкорінилися на півдні Одещини. Той неприборканий дух, збережена крізь століття прадавня болгарська мова, автенитчність фольклору, якраз і прагнули показати організатори фестивалю гостям і учасникам, запросивши Кілійський вокальний ансамбль «Късмет» і Дмитрівський дитячий танцювальний ансамбль «Българска роза»…
Розправивши після 15 годин поїздки свої «талановиті крила й голоси», артисти «Късмет» показали всю чарівність автентичного співу і заслужили від глядачів гучні овації. Дипломом фестивалю за відмінний виступ колективу була нагороджена керівник ансамблю Наталя Перфільєва. У відповідь керівник групи Степан Барон підніс обом сторонам – болгарській в особі голови «Български искрици-2016» Магдалені Тодоровой і японської – Шоко Нішимура, представнику культурного аташе посольства Японії в Болгарії, – кілійські сувеніри, символи достатку, миру й процвітання. Ось що сказала про артистів «Късмет» Шоко Нішимура:
«Ми вдячні, що ви, як учасники, реалізуєте цю ініціативу і будуєте свого роду міст дружби між Болгарією і Японією». І вже неофіційно додала: «У вас дуже колоритні чоловіки».
А колоритні чоловіки і чарівні співачки «Късмет» свою чергою вдячні тим людям, які організували поїздку: Георгію Стоянову, голові Кілійського районного болгарського товариства «Късмет», Борису Кічуку і спонсорам – земляку Іванові Нанєву та іншим меценатам, які взяли на себе витрати з фінансуванню групи.
Сам фестиваль дав артистам можливість познайомитися з японськими гостями, побувати на презентації книги «Уки, уки Японія» Юліани Антонової-Мурат, взяти участь у майстер-класах зі стародавніх болгарських ремесел – різьблення по дереву, ткацтво, вишивка – і японським традиційним технікам – ікебана, оригамі, одягання кімоно, а також побувати на феєричному концерті народної співачки Галини Дурмушлійської (Болгарія) і Тараклійського колективу болгарської пісні і танцю «Родолюбие».
Вже повертаючись додому після купань в морі, нестинарських танців на вугіллі і незабутніх екскурсій по Болгарії, які натхненно провів пан Тончо Димитров, болгари Кілії та Дмитрівки відзначилися в Європі ще раз. На румуно-болгарської митниці, щоб скоротати час в довгій черзі, два колективи два години співали на трьох мовах і танцювали так натхненно, що зібрали ще один зал для глядачів під відкритим небом. Українцям аплодували румуни, німці, росіяни, македонці…
Болгарські історія і культура, народні надбання, збережені нащадками, сьогодні викликають непідробний інтерес у світової спільноти, яка бажає зрозуміти історичну місію болгарів, яких вважають спадкоємцями вільного і древнього Тракійського народу, таємничо зниклого, але який випередив грецьку і римську цивілізації на багато століть. І поки наукова еліта розбирається в пластах стародавньої історії, «Късмет» готовий розучувати нові пісні, щоб радувати ними свою Кілійську ОТГ, Бессарабію і дві дорогі серцю країни – Україну і Болгарію.
Авторка – Наталія Журьян