Серед жителів Бессарабії є знакові люди, які сяють світлом героїчних вчинків. Але є й сповнені любові до людей яскраві особистості, які щодня виконують свій обов’язок, від самого початку тяжіють до одного напрямку – до служіння людям. Один з тих, хто заслуговує уваги – Андрій Федорович Соболенко, житель міста Реі, про якого розповіла методистка ОЦЕК в місті Рені Ніна Іванова.
Він народився в місті Рені у 1956 році в багатодітній родині рибалки, прадід якого був капітаном далекого плавання. Андрій Федорович закінчив вісім класів і продовжив навчання у вечірній школі. Трудову діяльність розпочав учнем столяра в ремонтно-будівельній дільниці порту. Порт у той період проводив будівельні роботи і потребував відповідних фахівців, тож там Андрій Федорович навчився робити вікна, двері, стелити підлоги. Через два роки його призвали до армії.
Після демобілізації Андрій Федорович влаштувався до столярного цеху Побуткомбінату, де виготовляв вікна та двері. Його батько продовжував сімейну традицію і працював рибалкою в рибколгоспі ім. Чапаєва. Там була човнярна майстерня, куди на пропозицію батька перейшов працювати й Андрій Федорович. Батько влаштував сина до єдиного майстра-човняра, і за рік Андрій Соболенко перейняв у нього всі необхідні знання. Згодом майстер вийшов на пенсію, і Андрій Федорович почав працювати сам.
Він робив човни та каюки для рибалок колгоспу. Човни були розраховані на дві людини, на них ловили сітками, а каюки вміщували 7 осіб і на них йшли на невід. На виготовлення човна у майстра йшло досить багато часу, за рік він встигав робити по 10 штук, а останні роки – по 1-2.
Човни він робить різні, залежно від надходження замовлень і потреб населення. Ім’я Андрія Федоровича рибалкам добре відоме, але серед великої кількості замовників Андрій Соболенко особливо виділяє людину, з якою потоваришував і яка понад десять років тому, після марних пошуків Україною, знайшла його тут, у місті на Дунаї.
Це Ігор Кирилович Мельник – доктор історичних наук, натураліст-мандрівник, письменник, автор наукових проектів і науково-популярних праць із реконструкції кораблебудування та історичного мореплавства Стародавнього світу та Середньовіччя. Під його керівництвом здійснювалися реконструкції кораблів минулих епох. Він є засновником Центру дослідження історії мореплавання, своє життя присвятив реконструкції кораблів і їхньому тестуванню на маршрутах стародавніх мореплавців. Ігор Кирилович давно просуває ідею відкриття в Одесі муніципального музею історії мореплавання і судноплавства.
Міськрада вирішила відкрити для початку виставку в парку Шевченка, до експозиції якої увійшли як макети, так і виконані в натуральну величину маломірні судна. Там були виставлені й творіння ренійського умільця-човняра – озерний човен і шаланда. Варто зазначити, що деякі його реконструйовані судна були представлені на виставці у фотографіях. Крім того, всі проекти ренійського човняра описані в книгах доктора історичних наук Ігора Мельника.
Андрій Федорович зробив серію малих риболовецьких і прогулянкових човнів, які працювали в північно-західному Причорномор’ї. На черзі – каюк, потім планував побудувати фелюгу, баркас і ял. Метою відкриття такої виставки було показати найдавніше мореплавання та відтворити обличчя суден і кораблів, які заходили до наших берегів близько 3000 років тому.
Організатори такої виставки висунули ідею відкриття музею історії судноплавства. Це має бути музей нового типу, на зразок музеїв в Амстердамі, Генуї, Барселоні, Стамбулі. До музею має увійти й експозиція реконструкцій стародавніх суден, виконаних у натуральну величину, де буде представлено моделі кораблів різних епох і народів, які зробили свій внесок у розвиток світового мореплавання.
Але знаковим творінням майстра стала репліка (копія) стародавнього торгового судна “Анна Ярославна”, що брала участь у морському фестивалі старовинних суден “Брест – 2012” у Франції. Серед понад тисячі морських вітрильних суден, які стали учасниками фестивалю, Україну представила копія слов’янського човна XI століття “Анна Ярославна”, створена одеськими реконструкторами разом із ренійським майстром.
Андрій Федорович зробив корпус знаменитого човна, відтвореного Центром досліджень історії мореплавання Київської Русі. Він має 12,5 м завдовжки, 2,4 м ширини і 1,8 м висоти (по бортах). Носову та кормову фігури човна витворив скульптор Ігор Івченко. Образ Анни Ярославівни він зобразив у вигляді Алконоста – міфологічної діви-птаха. Вітрильник став легким і цілеспрямованим, як дерев’яна королева.
Дерев’яний красень-корабель “Анна Ярославна”, взявши участь у міжнародному морському фестивалі, так і залишився біля берегів Франції. З невідомої ренійському майстрові причини човен не повернувся до України.
Ігор Кирилович зібрав багатий історичний матеріал, який ліг в основу експозиції “Історія стародавнього мореплавства і кораблебудування. Досвід реконструкцій”. Сюди ж увійшли і реконструкції традиційних човнів, баркаса, дунайського каюка, яла – творіння нашого ренійського майстра.
Виставка “Історія стародавнього мореплавання і кораблебудування” була представлена в Європі у 1994-1996 роках. У 2000-2004 роках демонструвалася в Одеському Археологічному музеї, була представлена в Німеччині в 2012 році і знову в 2016-2019 роках в Одесі.
Човнами Андрій Соболенко займається вже понад 30 років, за цей час його руками виготовлено 120 маломірних суден. Він дуже шкодує, що донині не знайшлася людина, якій би він передав свій досвід і знання. У сина немає тяги до цієї справи. У Андрія Федоровича в майстерні відведено місце, де він забиває бляшані баночки після кожного зробленого човна – цей жест став уже ритуалом за стільки років.
Якби в Рені не було такого майстра, як Андрій Федорович Соболенко, то шедеври минулих століть не втілилися б у дереві. Він – спадковий човняр із липован-старообрядців, як сам про себе каже, а липовани багато чого зберегли у своїй культурі та автентично-старослов’янському побуті. Оновлені човни Андрія Федоровича конструктивно практично нічим не відрізняються від кораблів, що борознили Дніпро і Чорне море за часів Київської Русі – хіба що розмірами.
Ігор Кирилович високо оцінює труд і професіоналізм нашого майстра.
«Це унікальна людина з унікальними знаннями. Я думаю, що в Україні це останній майстер, котрий може будувати такі великі дерев’яні судна. Для мене це дуже велика людина, ставлюся до нього з колосальною повагою», – так каже про Андрія Федоровича доктор історичних наук Мельник.
Відрадно і водночас сумно чути такі слова. Приємно, що настільки рідкісний спеціаліст живе і працює в місті Рені, проте, на жаль, поки що нікому передати його унікальне ремесло, яке поринає в минуле.
Джерело – “Махала”