Стоянов Василь Іванович мешкав у селі Виноградівка Болградського району. Мав багатий військовий досвід — проходив службу у Державній прикордонній службі та у підрозділі морської піхоти Збройних Сил України. А перед початком повномасштабного вторгнення чоловік підписав контракт та проходив службу в Силах територіальної оборони Одещини. На жаль, під час захисту Батьківщини, військовий отримав важкі поранення та загинув у лікарні.
Історією Героя поділилися у пресслужбі Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь».
«Василь Іванович був дуже впевненим в собі та рішучим. Завжди швидко реагував на зміни в обстановці та швидко приймав важливі рішення, якою б стресовою не була ситуація. Він завжди прислухався до своїх підлеглих, завдяки чому завжди гарно вмів організувати взаємодію для успішного виконання поставленого завдання», – згадують про загиблого побратими.
Підрозділ Василя Івановича виконував бойові завдання в місті Бахмут. Протягом трьох діб група під керівництвом майстер-сержанта Стоянова стримувала атаки «вагнерівців». Бойова позиція групи була триповерховим приватним будинком з гаражем під будинком у напівпідвальному приміщенні.
5 березня 2023 року під час відходу з позиції по групі відкрили вогонь, почався стрілецький бій. Під час бою Василь Іванович отримав кульове поранення, внаслідок чого було пошкоджено хребет.
За життя Василя Івановича Стоянова лікарі билися півтора місяця, проте 29 квітня 2023 у клінічній лікарні міста Києва внаслідок отриманих вогнепальних поранень Василь Іванович Стоянов помер.
На свого захисника вдома чекали дружина та дві доньки.
Указом Президента України за особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України майстер-сержанта Стоянова Василя Івановича нагороджено орденом «За мужність» lll ступеня, посмертно.