Щодня зустрічає і проводжає малечу до школи Наталія Алешко, яка разом з чоловіком утворила дитячий будинок сімейного типу. З рідного Лисичанська на Луганщині, що лишився у зоні окупації російських військ, великій родині довелося вибиратися з-під обстрілів і шукати нового прихистку в Україні. Так цього року родина потрапила на Одещину, в село Приморське Лиманської громади.
Прикладом для того, щоб відкрити своє серце чужим дітям, стала батьки Наталії. Маючи власних трьох доньок, пані Людмила Ковриженко з чоловіком забрала на виховання ще 10-х дітей з притулків та інтернатів, СИЛА ГРОМАД розповідала про цю родину, яка живе в сусідньому селі Лиман. Кожна з доньок пані Людмили, – Юлія і Марина і Наталія, – ще до великої війни також утворили будинки сімейного типу (ДБСТ). А тепер всі перебралися жити сюди, на одеську Бессарабію.
Зараз в цій родині росте 11 дітей, усі неповнолітні. Всі ходять до школи тут, в селі Приморське. Дітей з сиротинців сім’я Алешко взяла вже коли мала своїх рідних трьох дітей. А сталося це, розповідає Наталія, коли вона разом з матір’ю потрапила до притулків.
“Я їздила з нею в притулок при лікарні і підстригала дітей, вихователі мені кажуть: ти швиденько давай їх усіх, під одну насадку. А я не можу швиденько, бо кожна дитина – це ж особистість, той каже, мені полосочку зроби, дівчинці чілочку, а мене заплети. І от я поверталася додому, я місяць відходила після того, починаю плакати. Питаю маму, а як там той хлопчик, а той, як доля його склалася?.. А потім вже чоловік мені сам запропонував, аж не чекала від нього, каже, а давай заберемо дітей”, – ділиться пані Наталя спогадами, як утворилась їхня велика родина.
У новій родині діти живуть вже четвертий рік поспіль. Привчаються до нових звичок, порядку. Вміють позамітати витерти за собою стіл, застелити ліжко. Батьки виховують працьовитими і уважними до інших. Інтернатна система наносять непоправні травми малечі, усі дівчатка й хлопчики пригадують нелегкі перші роки свого життя, багато кому доводилось буквально голодувати і у своїх попередніх родинах.
Пані Наталя розповідає: до переїзду в Лиманську громаду, ніколи раніше не була на Бессарабії. Тож сімю здивували краєвиди, природа, птахи, поля і Чорне море, на березі якого тепер їхній дім. На новому місці провели воду, каналізацію, під’єднали бойлер і пральну машинку. Тато зробив на вулиці душ, встановив дітям басейн, зараз майструє хлів для тварин.
Крім того, мама Наталя займається не лище господарством, а ще й улюбленою справою, за фахом вона перукарка, тож у новому помешканні окрему кімнату відвели під міні-салон. Тут господиня стриже, фарбує волосся, робить зачіски не тільки своїй великій родині, а й усьому селу.
Детальніше – у ВІДЕО від СИЛИ ГРОМАД:
Авторка – Оксана Піднебесна