Війна не стала на заваді локальному політичному протистоянню на півдні Одещини. Другий рік поспіль не стихають перипетії в Кубейській сільській громаді, що у Болградському районі. Нагадаємо: очільника сільської ради Петра КИССА, обраного головою на виборах 2020 року, депутати через 6 місяців роботи незаконно відсторонили з посади. Це підтвердив суд, ухваливши наприкінці 2022 року рішення поновити його на роботі. Проте стати до своїх обов’язків він так і не зміг: опоненти знайшли новий спосіб, як ще відтягнути момент повернення посадовця.
Детально про те, що відбувається в Кубеї, Петро Кисса розповів в інтерв’ю СИЛІ ГРОМАД.
Два роки поспіль пішло на те, щоб у суді довести порушення. Проте депутати Кубейської ради непохитні: на робоче місце Петра Васильовича не пускають, рішення виконавчої служби не виконують, і терміново збирались на нові засідання, аби винести чергову недовіру голові громади.
Та у 2023 році протистояння вийшло на новий рівень. Так, опоненти голови, переконавшись, що він не складає рук і бореться за справедливість, нічого кращого не вигадали, як порушити на нього карну справу, за нібито… вкрадене майно!
Виявляється, голова громади свого часу хотів створити публічну бібліотеку в Кубеї та не належним чином отримав обладнання (комп’ютер і проектор) від Болградської РДА. За таку “помилку” Болградський суд покарав Петра Кисса тим, що він… ще два роки не має права займати свою посаду.
Ці дії з відстороненням були чітко організовані, а стоять за ними інтереси місцевих аграрних еліт Болградщини, впевнений посадовець. Бо агромагнати дуже не хочуть сплачувати законних податків за оренду землі до бюджету. За це Кисса й став “неугодним” невдоволеним бізнесменам, які верховодять депутатами.
“Все робилось для того, аби “загнати” мене в суд. Бо я говорив, що в межах Кубейської сільської ради більш як 3600 га нерозданої землі. От хто сьогодні її обробляє і дотепер обробляв, я завжди ставив питання. У положенні про військовий стан завжди вказувалось – обробіток по 8%, щоб можна було наповнювати бюджет, щоб можна було забезпечувати армію. Ви думаєте, це зроблено? Ні. Так і працюють по 3-4%, ніхто не піднявся про зміну цих ставок. Сплачують по 1800, коли в сусідніх громадах – по 3200 гривень за один гектар. То поясніть будь ласка, ціль яка: лиш би збагатитися чи ми будуємо державу?”, – обурюється Петро Васильович.
Ми поцікавились думкою голови про те, як зараз, на його погляд, розвивається Кубейська територіальна громада? За його оцінкою, незважаючи на те, що в Україні рік як триває повномасштабна війна, стратегічних змін не відбулося: допомогу фронту не збирають, теробороні не допомагають, не хочуть їхати до Кубея й переселенці з окупованого півдня та сходу України – не бачать перспектив.
Крім того, місцеве населення досі слухає кремлівську медіапропаганду, бо жодних дій, спрямованих на перешкоджання чи контроль за її діяльністю, місцева влада не проводить.
Петро Кисса переконаний: через його відсторонення Кубейська громада зупинилась у своєму розвитку, недоотримує кошти у вигляді податків до свого бюджету, нераціонально використовує ті гроші, які надходять від платників податків.
“Можна сказати, громада перебуває в плаваючому режимі, – мовляв, ми почекамо “лівих” чи “правих”… По сьогоднішній ситуації в Кубейській громаді можна зробити висновок, що ми можемо міняти всіх голів громад, всіх мерів, – бо сьогодні, виявляється, легко підкупити депутатів, щоб вони проголосували про недовіру голові. Тоді завтра ці ж депутати можуть проголосувати по-іншому, сказати наприклад: ми не хочемо бути при Україні, ми можем поміняти владу, ми можем поміняти прапор!.. Безконтрольні дії правоохоронних органів, які абсолютно не слідкують за законністю, призводять, – замість того щоб об’єднатись і працювати на благо нашої держави, – до особистих амбіцій і корупційних схем”, – резумує Петро Кисса.
Але можливо, таке тривале безвладдя комусь вигідне? Інакше як пояснити інертність відповідальних державних органів, які ніяк не впливають на розвиток подій у Кубеї?..
Складається враження, що Кубейська громада, завдяки своїй віддаленості від обласного центру (240 км), багато програє у своєму розвитку. Бо тутешні землевласники, що прибрали до рук місцеву владу, сподіваються що державники з області чи контролюючі органи до них “не доберуться”. А якщо приїдуть – то ненадовго, а болградські суди, поліція і прокуратура тут, на місці, “порішають” все як треба.
А може, то і є їхня справжня неозвучена позиція: мовляв, нащо сплачувати податки в бюджет України, якщо завтра – може бути інша влада й держава?!
Пряма мова Петра Кисса – у ВІДЕО від СИЛИ ГРОМАД: