На Одещині відбулася перша служба в оновленій церкві. Друге життя отримує Балтська католицька святиня – костел Святого Станіслава. З 1936 року, за радянської влади, дзвони костелу перестали лунати над містом. Перестав працювати і костел, як культова споруда. І лише в 1993 році було прийнято рішення про відновлення храму. Тож 4 червня 2022 року, через багато десятиліть, відбулась історична подія в житті храму – встановлення і освячення нових дзвонів. Для містечка Балта, що є центром великої громади у Подільському районі Одещини, це стало визначною подією.
Про це повідомив Балтський міський голова Сергій Мазур.
“Мабуть, вперше за більш як 100 днів війни відчув в душі умиротворення. І неабияку гордість за наше місто – колиску віри, милосердя, домівку людей різних національностей і конфесій. Сотні людей доклали зусиль до відновлення католицької святині і архітектурної пам’ятки нашого міста – Костелу Святого Станіслава. Свій внесок у цю Божу справу зробили і ми. Переконаний, що над нашим містом і всією Україною незабаром лунатимуть урочисті і найбажаніші звуки – голос дзвонів Перемоги. І немає в світі такої сили, що могла би зупинити їх!”, – повідомив голова громади.
В Юзефграді, успадкованому князем Станіславом Любомирським, з 1765 року розпочалось будівництво костелу для вірмен-католиків (тобто тих, які визнають Папу Римського як голову Католицької Церкви). Храм було віддано під опіку св. Станіслава, єпископа та мученика; його розміри були невеличкими: один нєф (зала) з абсидою прямокутної форми (7,5 метра ширини та 16 метрів довжини). Для забезпечення матеріальних потреб костелу і парафії приписано для нього три села.
У 1826 році костел було цілковито передано римсько-католицькій Церкві в підпорядкування Кам’янець-Подільському єпископу. В Балті організовано деканат, до якого входять костели, розташовані в містечках Голованівськ, Кодима, Криве Озеро, Рашків, Рибниця, Чечельник, М’ястківка, Ободівка, Саврань та філія в Бершаді, а кількість парафіян в деканаті сягала майже 17 500 осіб. І
В 1880 році до Балтського храму належало 1490 вірян . З’явилася потреба розбудови храму для такої кількості парафіян. Зробив це настоятель отець Станіслав Галузінський у 1909 році.