Лише близько чверті українців (27%) вважають, що в дітей їхнього населеного пункту достатньо можливостей для творчого та мистецького розвитку. При цьому мешканці великих міст позитивно оцінюють ці можливості у 5 разів частіше, ніж мешканці сіл.
Про це свідчать результати всеукраїнського опитування.
Клубні установи, зокрема, будинки культури та сільські клуби – головні осередки, навколо яких існує культурне життя в сільській місцевості. Мережа клубних установ в сільській місцевості становить понад 16000 закладів, 80% з яких – сільські клуби. На базі будинків культури функціонують різноманітні гуртки, найчастіше це – вокальні, хореографічні, театральні, художні. Досить часто вони є єдиним місцем дозвілля та творчого розвитку для дітей та дорослих.
В ході децентралізації повноваження по утриманню цих установ лягли на плечі об’єднаних громад (ОТГ). Жодні механізми державної підтримки в цьому сенсі не були передбачені.
В той же час громади не мають права самостійно виключати будинки культури та сільські клуби з базової мережі закладів культури без погодження з Міністерством культури. І якщо вони не отримують згоди міністерства, тоді змушені бодай формально утримувати заклади, які при цьому можуть навіть не функціонувати.
«В селах це просто жах. Крыши текут, отопления нету. И что-то хочется сохранить, и мы еще сомневаемся… Есть село, там Дом культуры, там нужны колоссальные вложения, а 200 жителей, стоит ли?» – зазначив голова об’єднаної громади в Одеській області під час інтерв’ю, проведеного Асоціацією сприяння самоорганізації населення в рамках дослідження стану соціокультурної інфраструктури в ОТГ.
Більшість будинків культури та сільських клубів не ремонтувалися протягом десятків років і потребують встановлення системи опалення, системи водовідведення, капітального ремонту, оновлення обладнання, меблів, апаратури. Такі витрати є непомірно великими для бюджетів новостворених громад.
Крім того, культура завжди фінансувалася за «залишковим принципом». І зараз кошти продовжують виділятись на вирішення нагальних проблем громад. Субвенції, що отримали громади в рамках реформи, були спрямовані на ремонт дорожнього покриття, оновлення комунальної техніки, водопостачання, благоустрій.
Як наслідок, у менш спроможних громадах просто немає змоги утримувати культурні заклади і надавати якісні культурні послуги населенню. А це може призвести до того, що депресивні території можуть залишитись взагалі без культурних закладів, без культурно-мистецьких програм і проектів.
Ще однією болючою проблемою, з якою стикаються села, селища та маленькі міста, є так званий «кадровий голод». Низька заробітна плата та відсутність професійних перспектив в сільській місцевості не сприяє залученню фахівців до роботи на посадах у сфері культури. У більш спроможних ОТГ, а також у населених пунктах, що стали центрами громади, часто є хоча б команда з директора, художнього керівника, керівників гуртків, які організовують культурне життя в громаді. А от у маленьких селах в будинках культури та сільських клубах все тримається на ентузіазмі лише однієї людини, яка працює на цій посаді все життя. Вона одночасно є директором, художнім керівником, керівником всіх гуртків, а подекуди і технічним працівником.
«В мене в клубі один я человєк. Все одна. В мене нема ні худрука, ні бібліотекаря, ні уборщика. Одна. І получається, що я одна должна вести і вокальний, і хореографічний, і театральний, художнє слово» – жаліється завідувачка сільським клубом в Одеській області.
Як можна трансформувати застарілі клуби у нові осередки культурного дозвілля?
1. Аналіз культурних потреб населення
В Україні досі діють нормативи 1998 року які передбачають, що на території кожної сільської, селищної, міської ради має функціонувати щонайменше один (базовий) клубний заклад. Але, крім клубних закладів, ОТГ мають утримувати також і мережу бібліотек. Проте такий підхід не враховує ані демографічних змін, що відбулися в Україні протягом останніх двадцяти років, ані об’єднання громад в рамках реформи децентралізації. Так, трапляються ситуації, коли у маленькому селі є велике приміщення будинку культури, яке майже не використовується. І навпаки, є будинки культури, де постійно проводяться заходи за участі всієї громади.
Першим, що варто зробити керівництву громади — провести аналіз потреб мешканців у культурних послугах. Надані пропозиції можна покласти в основу стратегічного плану розвитку культурної мережі громади.
2. Формування нової культурної мережі в громаді – багатофункціональні «хаби» як вихід
Одним з варіантів трансформації застарілих клубів може бути створення багатофункціональних «хабів», тобто культурно-освітньо-розважальних центрів, які об’єднують в собі функції і бібліотеки, і комп’ютерного клубу, і громадського простору для спілкування, і місця для проведення культурно-розважальних заходів.
Такий підхід вже застосовують окремі громади. Так, у Теребовлянській ОТГ Тернопільської області створили 5 Центрів культури і дозвілля, які об’єднують усі 25 сіл ОТГ й адміністративний центр громади та надають широкий спектр послуг. Приміщення колишніх сільських клубів продовжують функціонувати, в них проводяться заходи, але вони не являються окремими юридичними особами. А їхні працівники вважаються інструкторами центру. Так само, в Іллінській ОТГ, що на Вінничині, усі бібліотеки та будинки культури об’єднали під координацію Центру культури, мистецтва та естетичного виховання.
3. Пошук ресурсів — державна субвенція та використання інструменту співробітництва громад
Галузі культури – державну субвенцію. Так, на виконання громадами їх повноважень у сферах охорони здоров’я та освіти держава надає медичну та освітню субвенції. Разом з тим, фінансування галузі культури повністю покладено на місцеві бюджети. Тому доцільним було б на державному рівні запровадити державні субвенції на підтримку та розвиток культури в ОТГ.
Співробітництво громад — невикористані можливості. Не чекаючи державної субвенції на культуру, громади вже можуть використовувати механізм співробітництва територіальних громад. Закон України “Про співробітництво територіальних громад” надає територіальним громадам право й можливість вирішувати спільні проблеми або ж реалізовувати спільні проекти через формалізоване співробітництво на основі договору.
«Міжмуніципальне співробітництво в культурі? А чому б ні? Ну, якщо вже десь є сформований колектив, то чому не заключить договір, що колектив певну кількість заходів проведе у громаді. Це не проблема, а мабуть, буде одним з перших виходів, коли громади поділяться своїм ресурсом», – каже директорка школи, екс-начальниця відділу культури.
Використовувати цей механізм можна у різних сферах, включаючи культуру. Наприклад, громади можуть спільно створити та утримувати заклад культури. Також на підставі договору одна громада може надавати населенню іншої культурні послуги (наприклад, забезпечувати навчання дітей у місцевій художній чи музичній школі). Важливо, що інструмент співробітництва доступний не лише ОТГ.
Джерело – https://decentralization.gov.ua/
Якщо є такі заклади культури, де працюють фахівці, існує певна база матеріально технічна, працюють творчі колективи, але число мешканців 500 в селі, вважаю що це злочин закривати осередки культури! Хто мешкає в селі, той розуміє, що гіршого немає.
Дуже вірно підмічено
Я вважаю що клубні заклади в першу чергу треба отопити. У сільській місцевості 6 місяців у клубному закладі холод. Коли зимового часу люди могли б ходити до клубу на різні заходи чи займатися у гуртках низькі температури в приміщеннях не дозволяють цього робити. А 200 чоловік населення теж хоче кудись піти попити каву зібратися та погомоніти. Про це треба не забувати. А ще коли позакривали школи то на вечір новорічний нікуди сходить. Репетиції проводиш і руки та ноги мерзнуть. Може держава згадає про культуру нарешті і щось зробить. Громада боїться виділяти кошти в розмірі півтора мільйона на опалення нашого клубу.
А як Вам ідея відкрити при сільському клубі кав”ярню? Щодня були б люди, і був би сенс опалювати заклад…. Потрібно мислити ширше, шукати нові можливості, залучати молодь, і звичайно місцеву владу!
Треба щоб громада була зацікавлена зберегти свою культурну сферу. І держава також, має підтримати осередки цієї сфери, принаймні хоч певну кількість субвенцій виділити, а не лише на освіту й медицину.
А якщо Будинок культури з ремонтом, опаленням, гуртками і щомісячними заходами у всіх селах, що входять до сільради, а депутати (в основному, пенсіонери) вносять пропозиції скоротити зарплату бібліотекарці, звільнити худкерівника з 0,5ставки(бо бач, ніхто не бачить, як він працює), він сумісник, знаходить час окрім основної роботи в місті, займатися і в сільському закладі культури.Замість того, щоб відвідати концертні програми або заходи, краще ж гудити культпрацівників, що вони отримують “шалені” гроші(мінімальна з/п) , нічого не роблять і їх треба скоротити… Сумно… Деградація населення(((18 років тому я переїхала в село з міста піднімати культуру на селі та так і не звикну до того, що люди не хочуть подати приклад особисто,допомогти розвитку дітей та молоді. Жаль сільського голову, справжнього ентузіаста і патріота села, розумного і освіченого чоловіка, який дійсно реально допоміг відродити осередок культури і разом з колективом СБК поставити його на найвищий щабель в районі. Йому не соромно привести будь-кого на свято і похвалитися своїми артистами. Хочеться вірити, що держава підтримає працівників культури і мистецтва, особливо в сільській місцевості. Члени керуючого апарату не розуміють, що скоротивши молодь, вони втратать набагато більше, ніж ті копійки, які вони прагнуть зекономити(((
Згідні з Вами! Дякуємо за відгук!
Працюю художнім керівником. Тільки працівники сільських Будинків культури розуміють, як це — працювати в неотопленому приміщенні, проводити самим поточні ремонти, проводити заходи за відсутності фінансової підтримки. Особливо коли готуєшся до заходів, проводиш репетиції, шукаєш якісь нові форми проведення свят, а у залі ледве два десятки людей. Ні, ми вдячні, що вони йдуть. Але від тих, хто не ходить, чуєш: “А що ви там робите?” Особливо мені образливо за дітей. Вони стільки сил прикладають на репетиціях, так чекають виступів. Навіть у холодну пору року ми проводимо роботу хореографічних гуртків і вокальних. А що не вистачає фахівців, то мабуть глобальна проблема сільських осередків культури. Так хотілося б, щоб діток навчали фахівці, але… Дуже, дуже хочеться змін на краще, бо маємо ще і садочок на дві групи, і середню школу, і молодь є в селі.