На початку повномасштабної війни 22-річний морський прикордонник з Маріуполя Олексій став на захист рідного міста, обороняв “Азовсталь” та дев’ять з половиною місяців був у російському полоні. Як чоловік воював, отримав поранення та зараз живе з уламками міни в тілі дізнавались кореспонденти Суспільного.
У мирному житті Олексій був старшим мотористом та служив на кораблі. На початку повномасштабної війни він з побратимами став на захист Маріуполя.
“Після того, як почалося повномасштабне вторгнення, ми дізналися, що російські кораблі отримали резолюцію на те, щоб при знайденні можна знищувати наш корабель – ми зайшли вже в базу. Далі ми вже виконували задачі як звичайна піхота”, — розповів прикордонник.
Після боїв у самому місті прикордонники прорвалися на “Азовсталь”. Під час мінометного обстрілу Олексій отримав поранення та втратив зір на одне око.
“Ми тримали позицію, почався обстріл мінометний, ми перебували у бліндажі, міна 120 мм прилетіла біля бліндажа. Уламки позалітали всередину бліндажу, мене поранило, три уламки в руку, один в ногу, один в праве стегно, один в ліве стегно і один уламок влучив в праве око. Я перестав з того моменту на нього бачити, зір втратив на 100%”, — зазначив військовий.
За його словами, в тих умовах допомогу могли надати, роблячи пов’язки. Місця, де пробив уламок, тампонували. У день поранення Олексію зробили укол антибіотика, щоб не пішло зараження.
“Уламки не відчуваються, але коли зимою були морози, я відчував, як старі люди кажуть, що ломить суглоби, ноги. Вони у м’язах і за весь час, за 10 місяців, вони вже обросли природною оболонкою і якщо їх вирізати – можна більше нашкодити, ніж буде сенс їх діставати”, — зазначив військовий.
“У руці у мене три входи, на нозі теж, роздягатися не буду. Я коли, буває, проходжу повз рамки ось ці металопошукові у торгових центрах, я завжди починаю пікати”, — розповів Олексій.
Після виходу з “Азовсталі”, чоловік провів у російському полоні майже 10 місяців. 7 березня захисників повернули до України.
“У полоні нам якось намагалися надавати меддопомогу, лише перев’язки. І те, це були військовослужбовці, які раніше потрапили у полон. Їм давали медикаменти і просто під наглядом адміністрації вони нам робили перев’язки”, — пригадує прикордонник.
Після перемоги Олексій разом з мамою планує повернутися до рідного, українського Маріуполя.
“Згадується, звісно, Маріуполь, згадується, наше місто і моя служба, яка була до війни. Є певні згадки, коли я бачу море”, — зізнався Олексій.
Джерело – Суспільне Одеса