Справжній талант не іде на пенсію — він просто змінює формат і відкриває нове дихання. Яскравим доказом цього є Валентина Миколаївна Назаренко із села Новоселиця. Жінка з дивовижно чуйною душею та справді золотими руками присвятила 18 років життя школі, навчаючи дітей бачити красу. А сьогодні вона перетворила власний дім на затишну арт-галерею.
Історію майстрині розповідає СИЛА ГРОМАД.
Більшу частину свого трудового шляху пані Валентина викладала художнє мистецтво у Трапівській школі. Вона вчила кілька поколінь школярів відчувати колір, не боятися пензля та знаходити натхнення у довкіллі. Зараз, перебуваючи на заслуженому відпочинку, майстриня не полишає улюбленої справи ні на день, продовжуючи вдосконалювати майстерність художнього розпису.
Сьогодні її оселя схожа на справжній музей українського колориту. Написи, візерунки, орнаменти та традиційні мотиви прикрашають найрізноманітніші предмети вжитку й декору. У кожному штриху, у кожній пелюстці чи вигині лінії відчувається безмежна любов до рідної культури та глибока гармонія.
Пензель для Валентини Миколаївни — це не просто інструмент, а спосіб спілкування зі світом і можливість ділитися теплом.
«Коли я беру до рук пензель, час ніби зупиняється. Школа навчила мене ділитися красою з дітьми, а зараз я творю для душі — щоб у кожному візерунку жила наша українська душа, тепло та світло, якими хочеться зігріти кожного, хто завітає до моєї оселі», — ділиться Валентина Миколаївна.
Історія пані Валентини — це натхненний приклад того, як любов до мистецтва, накопичена роками викладацького досвіду, продовжує розквітати й дарувати радість усім навколо.