Після регулярних підтоплень в Одесi фахівці пропонують змінити підхід до дощової води та враховувати рух води під час міського планування. Досвід Львова показує, що водна стратегія може охоплювати не лише водопостачання і каналізацію, а й забудову, зелені зони та збереження природних водойм.
Під час сильних злив вода в Одесі рухається вулицями за природними шляхами стоку. Частина цих шляхів сформувалася ще тоді, коли на місці сучасних вулиць були балки та русла струмків. На думку просторової планувальниці Марії Смірнової, це необхідно врахувати під час перегляду містобудівної документації та розробки водної стратегії міста.
Водна стратегія, пояснює фахівчиня, передбачає комплексний підхід: місто має знати, звідки надходить вода, скільки її є, куди вона рухається та як її можна повторно використовувати.
«Водна стратегія — це коли кожна краплина води не пропадає дарма, коли місто чітко знає, звідки, скільки і яка вода поступає і що з нею робити. Коли вода перестає бути проблемою, а стає ресурсом», — сказала Смірнова.
Дощова вода може стати ресурсом
Одним із ключових елементів водної стратегії є робота з дощовою водою. У світі для цього використовують резервуари, дощові сади, зелені дахи та інші рішення, які дозволяють затримувати воду там, де вона випала, замість того, щоб одразу відводити її в каналізацію.
Марія Смірнова наводить приклад Сінгапуру, де дощову воду очищують і використовують повторно.
«Вони дощову воду вирішили зациклити. Дощова вода не є брудною, як каналізаційна. Вона просто стікає поверхнею, і там можуть бути фільтри для очистки. Потім її можна повторно використовувати», — розповіла вона.
Схожі рішення застосовують і в європейських містах. Наприклад, у німецькому Мангаймі центральну площу, яка розташована в низині та регулярно потерпала від підтоплень, планують доповнити підземним резервуаром для дощової води. Зібрану воду після очищення використовуватимуть для поливу зелених зон.
Такий підхід дозволяє одночасно зменшити ризик підтоплень і скоротити використання питної води для технічних потреб.
Львів розробляє власну водну візію
Одним із перших міст в Україні, яке системно працює над водною стратегією, є Львів. У міській раді розробили водну візію, яка охоплює сім напрямків: водопостачання та підземні води, централізовану й децентралізовану каналізацію, управління дощовими водами, роль річок і ставків, вплив містобудування на водний баланс, а також водну освіту і культуру відповідального користування.
Заступниця директора департаменту економічного розвитку Львівської міськради, екологиня Олександра Сладкова пояснює: для Львова питання води є критичним через географічне розташування міста:
«Львів перебуває на великому європейському вододілі. Це унікально, тому що великі міста ніколи не влаштовують на вододілі. В нас вода вся доставляється до Львова. Причому вона має доставлятися проти гравітації, тобто підйомами».
Питну воду Львів отримує з підземних джерел, розташованих за межами міста — приблизно за 70–100 кілометрів. Її транспортування потребує значної кількості електроенергії. Водночас запаси підземних вод поступово зменшуються, а якість води потребує постійного контролю.
За словами Олександри Сладкової, місто має вже зараз планувати, як забезпечити достатню кількість і якість води в майбутньому.
«Ми маємо розуміти, що через 100 років там теж буде накопичуватись вода в потрібній кількості і якості для того, щоб роздавати її містянам, бо інакше не буде міста», — сказала вона.
У Львові під час підготовки водної стратегії окремо працюють із проблемою дощових вод. Значна їх частина зараз потрапляє до каналізаційної системи разом із побутовими стоками. Це збільшує навантаження на очисні споруди та насосні станції.
«Дощова вода має бути не проблемою каналізації, а ресурсом міста», — пояснила Олександра Сладкова.
За її словами, в окремих випадках обсяг дощової та ґрунтової води, яка потрапляє до каналізації, може бути удвічі більшим за обсяг власне каналізаційних стоків.
Для зменшення цього навантаження місто планує використовувати накопичувальні ставки, зелені зони та інші території, здатні затримувати воду.
Такі місця пропонують передбачати ще під час містобудівного планування. Якщо територія може бути затоплена, її не варто відводити під житлову забудову. Натомість там можна створювати рекреаційні зони та накопичувальні водойми.
«Містобудування має одружитися з водоканалом»
Олександра Сладкова вважає, що водна стратегія має об’єднати роботу тих сфер, які традиційно працюють окремо:
«Водна візія існує для того, щоб зрозуміти проблему та зробити так, щоб містобудування нарешті «поженилося» з водоканалом. Тобто вони просто не знайомі між собою».
Водночас місто має враховувати воду ще до початку будівництва. Зокрема, забудовники можуть облаштовувати резервуари для дощової води, зелені дахи та дощові сади.
У Львові водну візію планують затвердити рішенням міської ради до кінця 2026 року. Після цього місто хоче розробити окремі проєкти з управління дощовою водою та безпеки водозаборів.
Природні водойми потрібно зберігати
Прикладом такого підходу у Львові стало збереження природного водоймища, яке називають Качиним озером. За словами Олександри Сладкової, під час планування забудови на цій території розглядали можливість будівництва підземного паркінгу.
Однак від цього рішення відмовилися, оскільки паркінг потребував би відкачування ґрунтових вод.
«Підземний паркінг — це завжди відкачка ґрунтових вод, а вода там ґрунтова. Це яма з водою», — сказала Сладкова.
Натомість довкола озера не стали будувати підземні приміщення, а до водойми спрямували частину дощової води. Додатково облаштували свердловину, з якої за потреби можна поповнювати озеро технічною водою.
На думку Сладкової, це приклад того, як забудова може враховувати природні особливості території.
Що може зробити Одеса
Для Одеси одним із головних завдань може стати повернення води в міський простір — через зелені зони, дощові сади, відкритий ґрунт та інші водопроникні поверхні.
Марія Смірнова пропонує починати з територій, де під час злив формується найбільший стік. Зокрема, йдеться про Балківську та Аркадійську алею.
На Балківській, за її словами, можна створити зелений каркас із дощовими садами, якщо змінити організацію вулиці, зменшити площу асфальту та збільшити озеленення.
«Вода має стікати з вулиць на газончик через спеціальні системи фільтрів. Це спеціальні рослини, там і камінчики є, які можуть фільтрувати», — пояснила Марія Смірнова.
Дощові сади дозволяють затримувати воду та поступово віддавати її ґрунту. Водночас рослини й спеціальні фільтрувальні шари можуть очищувати воду від забруднень із дорожнього покриття.
Аркадійську балку пропонують максимально озеленити
Подібний підхід можна застосувати й до Аркадійської балки. На думку Смірнової, тут варто збільшувати площу зелених територій, зменшувати кількість асфальтованих парковок і створювати умови для затримання води.
Йдеться не лише про дерева. Фахівчиня пропонує використовувати міські луки, чагарники, трав’янисті покриття та інші види рослинності.
Парковки, наприклад, можна робити з водопроникних матеріалів або газонної решітки. Трамвайні колії — озеленювати, а на дахах будинків створювати зелені покриття.
«Будь-яку терасу можна озеленяти. Окей, у нас немає простору, щоб озеленяти безпосередню поверхню. Ми можемо тоді робити зелену стінку. На балконах — озеленення, дерева в кадках. Плюс усе те, що може втримувати вологу», — розказала Смірнова.
Воду з дахів, за її словами, можна збирати в резервуари, використовувати для поливу або інших технічних потреб.
В Одесі потрібно враховувати природні шляхи руху води
Просторова планувальниця наголошує: перед тим як ухвалювати рішення щодо забудови чи реконструкції територій, місто має змоделювати рух води.
Для цього можна використовувати геоінформаційні системи — ГІС. На основі даних про рельєф можна визначити, куди спрямовуються потоки води під час опадів, де накопичується вода та в яких місцях виникає найбільший ризик підтоплення.
Після цього до роботи мають долучатися екологи, гідрологи, ботаніки, ґрунтознавці, архітектори та соціологи.
«Ми маємо максимально підняти всі дані, змоделювати їх через ГІС. На фоні цього побудувати рельєф. Є спеціальні програми, які здатні порахувати акумуляцію потоку води по рельєфу», — вважає Смірнова.
На її думку, окремі водні стратегії варто розробляти для кожного мікрорайону. Для нових територій рішення можна закладати ще на етапі планування, а для вже забудованих районів — проводити аудит і шукати місця, де можна затримувати воду.
Історичний центр — найскладніший для змін
Найбільше викликів, за словами планувальниці, виникне в історичному центрі Одеси, де мало вільного простору, багато щільної забудови та значна частина території має історичну цінність.
Водночас навіть тут можна поступово збільшувати площу відкритого ґрунту та зелених ділянок.
Марія Смірнова наводить як приклад Барселону, де місто почало викуповувати окремі занедбані приватні території, щоб перетворювати їх на громадські простори, парки та сквери.
Для Одеси такий підхід може бути актуальним, зокрема, для районів зі старою або аварійною забудовою.
Джерело – Суспiльне Одеса