Роками місцеві чиновники вважали, що рішення судів — це лише папери, які можна відкласти в далеку шухляду. Проте 5 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області під головуванням судді В. К. Кочко прецедентно показав: за систематичне нехтування правами громадян та ігнорування судових рішень доведеться розплачуватися з власної кишені. Суд зобов’язав чотирьох керівників Таїрівської селищної ради солідарно сплатити жительці громади Жанні Пожидаєвій 5 мільйонів гривень моральної шкоди.
СИЛА ГРОМАД проаналізувала судове рішення від 5 серпня 2026 року.
Хронологія боротьби: від відписок до судових штрафів
Роками місцеві чиновники звикли вважати, що судові рішення — це лише папери, які можна безкінечно перекладати з столу на стіл або ховати в далекі шухляди. Проте рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 серпня 2026 року під головуванням судді В. К. Кочко створило прецедент, який змусить здригнутися багатьох кабінетних бюрократів. Суд чітко розставив акценти: за систематичне нехтування правами громадян та саботаж рішень імені України доведеться розплачуватися власним майном та заощадженнями.
Історія цієї виснажливої боротьби розпочалася ще у 2019 році, коли мешканка смт Таїрове Жанна Пожидаєва разом із сусідами по вулиці Пивоварній почала оббивати пороги селищної ради. Люди роками просили небагато — облаштувати нормальну дорогу для проїзду автотранспорту в напрямку вул. Старої Люстдорфської. Проте чиновники залишалися глухими до прохань громадян. Зрозумівши, що усні обіцянки та письмові відписки не діють, Жанна Пожидаєва пішла до суду.
Перший вирішальний крок було зроблено у квітні 2023 року. Одеський окружний адміністративний суд повністю став на бік громадянки, визнав бездіяльність Таїрівської селищної ради протиправною та зобов’язав місцеву владу побудувати дорогу по вулиці Пивоварній відповідно до усіх державних будівельних норм. У травні того ж року вердикт набрав законної сили та був переданий на примусове виконання державній виконавчій службі.
Здавалося б, крапку поставлено і чиновники мають взятися за роботу. Проте для керівництва ради закон виявився не писаним. Понад три роки селищна рада свідомо саботувала будівництво. Процесуальний тиск виявився безпрецедентним: суд дев’ять разів розглядав питання виконання свого рішення і щоразу визнавав звіти ради пустими формальностями, тричі накладав штрафи на селищного голову, а правоохоронці відкрили два кримінальних провадження за факт умисного невиконання судового акта.
Для самої Жанни Пожидаєвої ці роки перетворилися на суцільну боротьбу: постійні судові засідання, залучення адвокатів, фінансові витрати, нескінченний стрес та тривога негативно позначилися на її здоров’ї. Зрозумівши, що чиновники відчувають свою абсолютну безкарність, ховаючись за знеособленою вивіскою «органу місцевого самоврядування», позивачка звернулася до суду з новою вимогою: стягнути 5 мільйонів гривень моральної шкоди безпосередньо з тих осіб, чиї підписи та дії спричинили це свавілля.
Оцінюючи матеріали справи, суд погодився з аргументами позивачки та вказав, що реальній зацікавленості громадянки протистоїть реальне ігнорування з боку ради. Спираючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Іванов проти України», суд підкреслив: засіб юридичного захисту має бути ефективним, а відшкодування моральної шкоди за порушення прав людини — це саме той інструмент, який відновлює справедливість. Особливо жорстко суд оцінив дії голови ради, зазначивши, що той мав усі важелі впливу для побудови дороги, але «свідомо та умисно проігнорував свій обов’язок».
У своєму рішенні суд чітко розставив правові акценти щодо персональної відповідальності та саботажу владних повноважень.
«Усі процеси, які стосуються будівництва дорожнього покриття по вул. Пивоварній, не здійснюються в межах розумних строків… Реальній зацікавленості у виконанні рішення протистоїть реальне ігнорування селищною радою свого обов’язку, що триває понад два роки та завдає душевних і моральних страждань».
Також суд у своєму рішенні зауважив про персональну відповідальність голови селищної ради Тимура Хасаєва:
«Користуючись повноваженнями, наданими Законом України «Про місцеве самоврядування», Хасаєв Т.Х. мав об’єктивну можливість вплинути на виконання рішення у розумні строки, разом з тим, свідомо та умисно проігнорував свій обов’язок».
Результатом цього процесу стало заочне рішення суду про визнання бездіяльності керівництва ради протиправною та повне задоволення позову про компенсацію моральної шкоди.
З кого саме суд ухвалив стягнути 5 000 000 гривень:
За рішенням суду, вказана сума підлягає стягненню у солідарному порядку безпосередньо з приватних коштів чотирьох посадовців, а не з бюджету громади:
-
Хасаєва Тимура Хасановича — Голови Таїрівської селищної ради;
-
Орлова Олександра Віталійовича — Секретаря Таїрівської селищної ради;
-
Параскевича Юрія Владиславовича — Начальника Управління житлово-комунального господарства та інфраструктури;
-
Стафеєвої Надії Віталіївни — Начальника Управління містобудування, архітектури та землеустрою.
Це рішення є вагомим сигналом для всієї системи місцевого самоврядування. Воно доводить, що посада не дає імунітету від відповідальності, а за спроби гратися з законом і нехтувати інтересами людей чиновникам доведеться розплачуватися власними грошима.
Зауважимо: заочне рішення може бути оскаржене відповідачами шляхом подання заяви про його перегляд протягом 30 днів або апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.