Суворовська селищна громада не надто велика, проживають тут усього близько одинадцяти тисяч людей. Та ще й створена на межі трьох колишніх районів – Ізмаїльського, Кілійського та Арцизького. На той час околиці кожної з цих адміністративних одиниць, у 2020 році вони об’єдналися в одне ціле. І тепер будують спільне майбутнє своєї громади, долаючи перешкоди та складнощі на цьому важкому шляху.
Про життя громади під час війни розповіли у виданні Біляївка.City.
Склад громади цікавий не тільки своєю історичною приналежністю, а ще й багатонаціональністю. В центрі громади – селищі Суворове, та в селах Кирнички та Острівне живуть переважно болгари. В Приозерному та Новій Покровці – молдовани. А в Старих Троянах та маленькому селищі Дзинілор, більш відомому як залізнична станція, більшість населення становлять гагаузи. Звичайно, як і у всій Одеській області, живуть в громаді й представники інших національностей. Але, незалежно від етнічного походження, тут всі свої. І кожен поважає як власні традиції та звичаї, так і сусідські.
Не зерном єдиним
Традиційним заняттям та джерелом доходу в громаді є сільське господарство. Переважно вирощують зернові та виноград. Але є й новатори, які експериментують з плодовими та овочевими культурами. Проте з цими видами рослин виникає багато проблем. Одна з головних – зрошення. Точніше його відсутність.
На жаль, отримати добрий врожай фруктів та овочів в умовах посушливого клімату, не маючи доступу до “труби з водою” – нездійсненне завдання. А ця сама “труба” на полях, що належать громаді, в кращому випадку існує у вкрай занедбаному стані. В гіршому – її тут просто не було ніколи. Або була, років так тридцять-п’ятдесят тому.
А ось бажання працювати на рідній землі у мешканців громади є. За останні три роки кількість фермерських господарств на її території лише збільшується. Є серед них і великі, і маленькі. Але спеціалізація майже у всіх залишається традиційною для регіону.
В тому, що в громаді можна не тільки збільшити виробництво сільськогосподарської продукції, а й значно розширити її асортимент, абсолютно впевнена начальниця відділу проєктного менеджменту, інвестицій та цифрової трансформації Ірина Пукалова. І перші кроки в цьому напрямку вже зроблені.
“Зараз ми працюємо над “Концепцією управління комунальними земельними ресурсами Суворовської територіальної громади”. Робота проводиться в рамках проєкту Німецько-український агрополітичний діалог (АПД) за підтримки уряду Німеччини. Наші німецькі партнери фінансують роботу двох фахівців, які цю концепцію розробляють. В нас вже було два семінари, в яких брали участь і наші стейкхолдери – місцеві фермери. Під час заходів ми якраз розглядали можливість вирощування різних сільськогосподарських культур з огляду на місцеві кліматичні умови.
Зокрема, обговорювали культивацію мигдалю. Досвід роботи з цими горіхами є в нашого фермера Володимира Балабана. Як показала практика, мигдаль досить добре почуває себе в умовах посухи й при цьому дає непоганий врожай. Тож зараз Володимир готовий вирощувати саджанці й навіть обговорювати варіанти співпраці та кооперації з місцевими жителями в цьому питанні. Наприклад, ділитися посадковим матеріалом, а потім закупляти врожай для перероблення. Таким чином, в перспективі, в громаді з’явиться своє підприємство з виробництва мигдалевої олії”, – розповідає Ірина.
Розробка “Концепції управління комунальними земельними ресурсами Суворовської територіальної громади” – пілотний проєкт в Україні. Візуальним її втіленням стане спеціальна брошура. А досвідом розробників користуватимуться інші громади.
Гуртом легше й… водогін відновлювати
За місяць Ірина збирається до Німеччини, аби продовжити роботу з партнерами. Також до Німеччини поїде і місцева фермерка Михайлина Капаруліна. Але вже у справах, пов’язаних з іншим проєктом. Цей задум втілюється в життя за допомогою Програми USAID з аграрного і сільського розвитку АГРО. Пані Михайлина, як голова правління ОВК “Вода життя”, представлятиме на виставці в Ганновері проєкт модернізації Суворовської зрошувальної системи. Субгрантовий договір з впровадження нових технологій зрошення, енерго- та водозберігаючого обладнання та автоматизації зрошення між Програмою USAID АГРО та ОВК (організація водокористувачів) “Вода життя” було підписано 19 липня поточного року. У цей день в Суворовській громаді відбулися Другий Меліоративний Форум та виїзні Комітетські слухання Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики.
“Що дає громаді цей проєкт? Управління системою водопостачання переходить в руки самого бізнесу. А бізнес зацікавлений у тому, щоб система працювала, щоб було як найменше втрат під час її роботи, щоб ціна послуги з постачання води була якомога нижчою. Будемо відверті, наше управління водного господарства всі ці роки виконувало свою роботу не найкращим чином. Ми об’їжджали поля і бачили все на власні очі. Всі ці іржаві труби, дірки, “сторічне” обладнання… Зрозуміло, що воно аж ніяк не енергоефективне, тобто вимагає великих затрат електроенергії. Зрошування ста гектарів землі в цьому році обійшлося нашим фермерам більш ніж у мільйон гривень. Про яку рентабельність вирощування продукції за таких умов може йти мова? А коли це стане власністю самих фермерів, вони бачитимуть сенс встановлювати нове обладнання, щоб здешевити цю послугу. Бо це потрібно їм самим”, – пояснює наша співрозмовниця.
У жовтні ОВК “Вода життя” має отримати від партнерів обіцяні в рамках грантової програми одинадцять насосів. Але пані Ірина каже, що це лише маленька крапля в океані потреб організації. Адже відновлювати їм доведеться дуже багато.
“Ми, тобто громада, посприяли фермерам тим, що ми за бюджетні кошти найняли проєктного менеджера, який допоміг створити заяву на грант. Зараз він працює з ними в команді. Але надалі будуть потрібні дуже великі капіталовкладення. І це робота не на один рік. Тому ми шукаємо можливості й для подальшої допомоги, шукаємо інші грантові проєкти. Ми, як місцева влада, теж в цьому зацікавлені. Бо якщо бізнес розвиватиметься, громада матиме постійні надходження в бюджет, матиме робочі місця”, – продовжує Ірина.
Посадовиця сподівається, що відновлення зрошення стане для фермерів поштовхом, аби переглянути свої погляди що вирощування продукції. І, наприклад, зробити упор на овочівництво. Це знову ж таки призведе до збільшення кількості робочих місць у порівнянні з фермерськими господарствами, які спеціалізуються виключно на зернових культурах.
“Також ми плануємо, що система водопостачання охопить і інші населені пункти – Кирнички та Нову Покровку. А ще – іншу половину центру громади, бо зараз вода є не у всьому селищі. Щодо Приозерного та Старих Троян, то там є можливість створити окрему ОВК. Та система зможе брати воду з озера Китай. Але це плани на десять-п’ятнадцять років вперед”, – окреслює перспективи начальниця відділу проєктного менеджменту.
Проте відновлення зрошення в громаді зараз відбувається не тільки “зверху вниз”, тобто з самих насосних станцій, а й “знизу вверх” – на самих полях. Так фермер з Кирничків Михайло Чимшир за власні кошти відновив частину системи на одному зі своїх полів. На майбутнє, коли буде відновлена вся система від насосної станції до цього місця, саме звідти можна буде протягнути трубу до самого села.
ОВК розширення теж дуже цікаве. Бо збільшення кількості користувачів з підсумку призведе до зменшення ціни на воду, адже витрати на обслуговування розподілятимуться на усіх учасників.
На баланс ОВК “Вода життя” вже передана сама насосна станція. Крім того, селищна рада на останній сесії передала організації “залишки” колишньої системи водопостачання, що взагалі були нічийними. Після завершення всіх процедур та встановлення нових насосів ОВК радо прийматиме до себе нових користувачів, аби продовжити відновлення водопостачання в громаді.
Сума гранту, яку отримала ОВК “Вода життя”, становить 18,3 мільйона гривень. Фермери вклали в проєкт понад 8 мільйонів. Тож тепер сподіваються, що ці гроші працюватимуть і на їхні потреби, і на користь громади.
Співпраця з європейськими донорами для громади справа звична
Взагалі ж Суворовська ТГ має неабиякий досвід роботи з грантовими проєктами. В травні поточного року громада надіслала заявку на участь в конкурсі “Надзвичайна кредитна програма з відновлення України” від Європейського інвестиційного банку. Цього разу це був проєкт з відновлення ЦНАПу.
Вказаний проєкт “Реконструкції колишньої котельні для облаштування приміщень Центру надання адміністративних послуг Суворовської селищної ради по вулиці Незалежності (Пушкіна) 54 Б” громада готувала ще у 2021 році. Якраз перед початком повномасштабного вторгнення його подали на конкурс з отримання субвенції від держави. Але, як кажуть, не судилося.
“Коли оголосили цей конкурс, я вирішила спробувати. І ми пройшли відбір. Усього там було 1007 заявок, з яких на реалізацію проєктів відібрали 144. Участь брали громади з 16 областей України. Хоч програма і має в назві слово “кредитна”, але це не кредитні гроші. Точніше кредитні, але кредит бере держава. А громада отримує фінансування в якості субвенції. Проте ми теж беремо участь у фінансуванні проєкту. Через те, що це міжнародна організація, вони не можуть сплачувати ПДВ. Тому ці кошти сплачує громада. Сума гранту ставить 10,5 мільйона гривень. Тож наші видатки становитимуть понад два мільйони”, – ділиться черговим успіхом Ірина.
Тристоронню угоду між Міністерством інфраструктури, громадою та Європейським інвестиційним банком мають підписати вже днями. А після отримання грошей Суворовська ТГ оголошуватиме тендери на послуги з будівництва. Роботи планують розпочати вже до кінця року.
Наразі ЦНАП в громаді вже функціонує. Але розміщується він на другому поверсі сільської ради. Тож приміщення аж ніяк не відповідає всім вимогам щодо оснащення.
“Звісно, там зроблено ремонт, придбані нові меблі, але, наприклад, немає вільного доступу для людей з інвалідністю. В рамках участі Суворовської ТГ у проєкті EGAP “Цифрові громади” ми залучили майже 600 тисяч гривень на оснащення ЦНАПу. Останнього разу до нас приїхало обладнання, яке дозволяє надавати послуги з виготовлення ID-паспортів”, – розповідає наша співрозмовниця про стан роботи установи на поточний момент.
Гранти можна не тільки отримувати, але й надавати самим
Ірина Пукалова каже, що їй дуже б хотілося, що люди в громаді більше цікавилися можливістю отримання грантів. Але поки інтересу до цього вона, на жаль, не бачить. Так, існує багато грантових пропозицій, в яких могли б брати участь навчальні заклади. Але керівництво та персонал на всі пропозиції відповідають, що в них просто немає часу. Тому Суворовська громада сама вирішила стати грантодавцем. На останній сесії Суворовської сільської ради було прийнято програму “Шкільний бюджет”, метою якої є залучення молоді до реалізації ініціатив в громаді.
“Ми плануємо виділяти на це певні суми. І діти теж вчитимуться розробляти грантові проєкти. Ми маємо на меті виховати відповідальних громадян України, які вже зараз хочуть щось змінити на краще. Хоча б на рівні своєї школи. Це можуть бути проєкти з благоустрою, якісь ініціативи, направлені на потреби класу, чи творчі ініціативи. Сподіваємося, з наступного року ми свій задум вже втілимо в життя”, – ділиться планами чиновниця.
Є і партнери, історія співпраці з якими налічує кілька проєктів
Ще один проєкт, в якому бере участь громада, та який має довести мешканцям, що “все це працює і приносить результати”, – створення “Центру безпеки громади”. За сприяння програми “U-LEAD з Європою” за європейським зразком тут хочуть розмістити в одному приміщенні рятувальну службу, швидку медичну допомогу та поліцейських офіцерів громади.
“Це дуже зручно і дає екстреним службам можливість швидше реагувати на надзвичайні події. І ми зекономимо на тому, що відбудовуватимемо одну будівлю, а не три. А у нас, на жаль, немає добрих умов для роботи ані швидкої, ані поліцейських”, – пояснює чиновниця.
Зараз два представники громади – начальник МПО та головний фахівець з цивільного захисту населення Суворовської селищної ради – проходять відповідне навчання від Програми “U-LEAD з Європою”. Розмістять ”Центр безпеки громади” у колишньому приміщенні пожежної охорони. Це стара будівля, вона потребує реконструкції.
Капітальний ремонт тут робитимуть згідно з вимогами проєкту. Тож в громади є реальний шанс мати установу європейського рівня, а фахівці відповідних служб зможуть працювати у комфортних та зручних умовах.
Це не перший досвід роботи Суворовської ТГ з вказаним донором. Суворовська громада стала однією з пілотних громад Одеської області, що брали участь в навчанні з ГО “Клуб ділових людей України” та Програмою “U-LEAD з Європою” з написання інвестиційних паспортів громади. Всеукраїнська ініціатива стартувала в серпні 2022 року. А презентували паспорт громади у січні поточного року під час організованого програмою заходу з актуальною для сьогодення назвою “Інвестиційні паспорти громад Одещини: розвиток попри війну”.
“Ми знаємо, що зараз підприємці роблять нові спроби для налаштування нових робочих процесів, шукають нові ідеї для початку нових бізнесів, релоковані бізнеси шукають нові території. Інвестиційний паспорт – це такий маркетинговий документ, путівник, дорожня карта для кожного з інвесторів в нашій громаді та за її межами, в якому можна знайти всю необхідну інформацію про можливості та ресурси громади. Зараз, як ніколи, ми маємо бажання економічного розвитку, але є конкуренція між громадами. Тож ми були раді скористатися можливістю бути першими в списку пілотних громад з розробки інвестиційного паспорта”, – зазначає голова громади Олег Босікевич.
Нещодавно Ірина відправила заявку на участь в мережі обміну досвідом “Розробка Програми з розбудови безпекового простору в громадах”, яку підтримує ГО “Безпечний публічний простір” за участі U-LEAD. Це навчальна програма, що має назву “Управління проєктним циклом”. Під час навчання учасники від Суворовської громади працюватимуть над розробкою проєкту “Центр безпеки”.
“Коли ми завершимо навчання, ми зможемо також подавати цей проєкт на залучення інвестицій від інших грантодавців”, – роз’яснює мету роботи Ірина.
А взагалі Ірина Пукалова вважає, що потрібно показувати мешканцям громади досвід інших громад, інших країн.
“Потрібно, щоб люди бачили, як можна по-іншому обробляти землю. Щоб розуміли, що не можна працювати весь час за однією ж самою схемою, а треба розширювати виробництво та створювати робочі місця”, – резюмує наша співрозмовниця свою розповідь про грантові програми, в яких громада бере участь.
Ірина каже, що до кінця поточного року в Суворовській ТГ сподіваються реалізувати ще кілька проєктів. Але поки не розповідає подробиць.
Реалізувати значну кількість задумів завадила війна
А ще наша співрозмовниця констатує, що через російську агресію в громаді багато чого не встигли та не мали змоги зробити. Адже більша частина коштів, яку сподівалися використати на фінансування проєктів, пішла на потреби ЗСУ, на обладнання бомбосховищ, “пунктів незламності”, генератори, гуманітарні потреби. Будувати щось в таких умовах було нереально.
Підтверджує це і секретар Суворовської селищної ради Петро Добрєв. Каже, що реалізувати замислене не змогла не тільки громада. Аналогічна проблема спіткала і її мешканців.
“Сама громада частину тих ресурсів, які могла витратити на свій розвиток, віддає на підтримку територіальної оборони, збройних сил, посилення громадського захисту. Плюс багато людей, які планували реалізувати якісь свої власні проєкти, були змушені поставити їх на паузу. А деякі з них взагалі відмовилися від своїх планів. Але найстрашніше те, що велика кількість наших мешканців виїхала за кордон. І частина з них, скоріш за все, вже ніколи не повернеться. Це демографічна та кадрова проблема, яку ми зараз починаємо відчувати”, – розповідає Петро про наслідки війни для життя громади.
Ключове слово сьогодні – допомога
Але попри все громада продовжує жити й допомагати. Допомагати не тільки захисникам України, але й усім, хто цієї допомоги потребує.
На початку цього літа Суворовська ТГ приймала гостей з Андрівської громади Бердянського району Запорізької області. До Суворового мешканців Андрівки та прилеглих до неї Новотроїцького, Полоузівки та Троян привела спільна для усіх українців біда. Назва одного з сіл не просто так співзвучна з назвою села Старі Трояни. Саме звідси на берег річки Кільтиччя у 1862 році потрапили переселенці з Бессарабії. Тоді з тих країв від російської імперії втікали ногайці, сьогодні – потомки тих самих болгар. Їх – нащадків болгарських колоністів – в цій громаді проживає близько дев’яноста відсотків. Більшість з них наразі залишаються у своїх селах, на окупованій території.
“Окупанти та колаборанти вивозять з громади усе майно сільської ради, шкіл, садочків, закладів культури, комунальних господарств. А що не вдається забрати – просто знищують. Тож після деокупації Андрівську громаду доведеться відновлювати з нуля”, – розповідає Олег Босікевич зі слів представників Андрівської військової адміністрації.
Під час зустрічі голови обох громад, об’єднаних спільною історією, підписали Меморандум про співпрацю. (головне фото)
“19 липня Суворовська селищна рада прийняла рішення про виділення коштів в сумі 500 000 гривень у вигляді міжбюджетного трансферту до бюджету Андрівської сільської територіальної громади. Ці гроші підуть на відновлення соціальних об’єктів після деокупації”, – додає Олег.
Допомагає землякам, як цивільним, так і військовим, не тільки громада, як адміністративна одиниця. Свій вклад робить і місцевий бізнес. В серпні поточного року власник виноробні, яка працює в селі Кирнички, оголосив акцію “Вино Перемоги працює на Перемогу”. Напередодні підприємство під час “сліпих” дегустацій найкращих вин від малих і крафтових виноробень Одещини отримало від шанувальників важливу відзнаку – вино Мускат білий, яким пишається виробник, було визнане “Вином Перемоги”. І саме це вино власник вирішив обміняти на дрони. За визначену суму донату охочим запропонували отримати в подарунок три літри Мускату білого сухого “Кирнички” у зручному сучасному пакованні Bag-in-box. Вино розлетілося на дегустації по всій Україні, а на зібрані кошти виноробня придбала десять дронів для однієї з бригад ТРО, яка боронить Україну на Запорізькому напрямку.
Традиції, які зберігають та відроджують в громаді
До речі, вино – один з продуктів, яким громада відома не тільки в області, але й далеко за її межами. Традиції виноробства – це щось невіддільне від місцевого колориту, це звичай, мистецтво, яке передається з покоління в покоління.
А взагалі, тут дуже багато традицій, що могли б привабити туристів та вчених, які цікавляться історією та культурою національних меншин. Частину з них, занедбаних під час панування радянської влади, місцеві зараз відроджують.
Так в Кирничках цього року вперше за сімдесят років в День Святого Георгія, який тут називають “Гергьовден” провели молебень біля колодязя, від якого, за легендою, і розпочалося існування села.
Раніше відродження традицій святкувань на честь Святого Георгія розпочали працівники місцевого будинку культури. Тож вже кілька років чоловіки в Кирничках, які мають це ім’я, отримують привітання за старовинним звичаєм. Гості, які приходять до них у цей день, приносять з собою посудину з водою, аби Георгій нею умився. А потім дарують імениннику рушник. Дійство супроводжується побажанням здоров’я, піснями та танцями. А ще в цей день вітають вівчарів, адже Святий Георгій тут вважається їхнім покровителем. Залишається додати, що виготовлення бринзи – твердого овечого сиру – теж одна з відомих місцевих традицій. А сама бринза – ідеальна пара для болгарського вина. І, можливо, якби не війна, цей проєкт теж хтось би вже реалізував.
Як в болгарському селі вчать українську мову
Повага до своєї культури та мови притаманна представникам усіх національностей в громаді. Між собою тут в більшості випадків спілкуються болгарською, молдавською та гагаузькою. Але, звичайно, докладають сили щодо вивчення української. І не тільки в школі, а й під час розважальних заходів. Особливо важливим це є для людей, які здобували освіту російською і звикли послуговуватися нею в громадських місцях.
Це добре розуміють активісти села Острівне. Для своїх односельців вони влітку щоп’ятниці організовували демонстрації фільмів українською мовою просто неба. В означений час на майданчику біля місцевого Будинку культури тут збиралися і старі, і малі. Глядацький зал облаштовували простий і водночас вишуканий – замість стільців організатори використовували старовинні болгарські подушки, які називають “визглавніці”. Зараз з настанням осені від вже традиційних показів довелося відмовитися. Але їх сподіваються відновити наступного року.
Чужих в громаді не буває
А ще мешканці Острівного щиро діляться тим, що мають, з людьми, які через війну втратили все. Місцеві підприємці за організаційної підтримки громадської спілки “Бабовське кметство Болгарської діаспори” придбали будинки для двох родин переселенців, що приїхали сюди з Миколаївської області.
“Цим наші мешканці теж допомогли громаді. Ці родини були в окупації. Як тільки в них з’явилася можливість виїхати, вони приїхали до нас. Усього їх шістнадцять осіб. Це і дорослі, і діти. І це значний вклад в демографію нашого села”, – розповідає Петро Добрєв, який є жителем Острівного та учасником спілки.
Також, за словами пана Петра, в селі є ще два будинки, які чекають на нових власників з-поміж переселенців. Їх теж вже викупили та готові подарувати охочим жити в Острівному. Можливо, до одного з них переїдуть родичі тих, хто вже знайшов прихисток в селі.
Облаштуватися на новому місці переселенцям теж допомогла громада. І теж за грантові кошти. Заявку на допомогу Суворовська ТГ подала в рамках проєкту “Кожна людина має право на гідний рівень життя”, який реалізовував благодійний фонд “Віра, Надія, Любов”. Отримані кошти дали змогу облаштувати санвузли, придбати необхідну техніку та меблі, аби забезпечити хоч мінімальний комфорт людям, яким довелося пережити жахи окупації.
Тож, як виявилося, в Суворовській громаді немає чужих. Тут усі свої. І ті, що виборють зараз свободу України, і ті, хто, хоч і далеко, але рідний по крові та духу, і ті, які волею долі опинилися на цій землі в пошуках мирного життя, на яке зараз так сподіваються всі українці.
Цю статтю опубліковано в рамках кампанії «Голос громад», яка є частиною Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», що спільно фінансується ЄС та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Швецією, Данією, Естонією та Словенією для підтримки України на її шляху до зміцнення місцевого самоврядування. U-LEAD сприяє прозорому, підзвітному та багаторівневому управлінню в Україні, яке відповідає на потреби громадян, та розширює можливості громад.