Родина загиблого військового Юрія Чебана з Одещини понад рік не може забрати його тіло з Херсонщини. Чоловік загинув у перший день повномасштабної війни, там його поховали місцеві жителі села, яке досі під окупацією російської армії. Історію бійця, який захищав Україну з 2014 року, розповіли колеги з Суспільного.
Олена Чебан – дружина військового Юрія, якого вбили у лютому минулого року на Херсонщині. Жінка розповіла, що він пішов захищати Україну у 2014 році, спочатку у лавах прикордонників:
“З 2015 року він вже звільнився з прикордонної служби й пішов в Збройні сили України, “Київська Русь”. Був всюди: Луганськ, Донецьк, Маріуполь – всі ці роки з 2015 по 2022 він був в АТО постійно. Приїжджав у відрядження на пару місяців і знову їхав. Він потім розказував, що виїжджали, завозив хлопцям дрова, воду, деякі продукти й він їхав на своєму “Уралі”, його обстрілювали й куля в кабіну потрапила”.
На початку минулого року Юрій з побратимами перебував на Херсонщині, де й зустріли повномасштабне вторгнення. 24 лютого родина дізналась про його загибель.
“Вже на ранок мені о дев’ятій подзвонив командир і сказав: “Все вірно, Юрчика нема”. Той день мені запам’ятався на все життя. Це найгірший день у моєму житті. Там вже все, говорили, що оточили повністю. Вони потрапили під обстріл, там вже стріляли чим завгодно. Там був горбочок, він хотів туди чи перебігти, чи переплигнути, чи взяти на себе увагу, чи думав, що зараз будуть обстрілювати машину, будуть якісь вибухи. Оббіг машину прямо на них, побачили й попали по ньому і все”, — розповіла Олена.
За словами дружини, понад рік тіло захисника не можуть привезти та похоронити на Одещині через окупацію. Його в Херсонській області поховали місцеві.
Восьмирічна донька Юрія Ілона згадує тата щодня та досі говорить про нього у теперішньому часі.
“Мрію тата тіло побачити. Тата хочу побачити. Говорив: “Я тебе люблю, я завжди буду на зв’язку, ви не хвилюйтеся, я приїду”. …. Любить, цінує мене, хороші взаємини, ніколи не кричить на мене, відвозить в школу, забирає, купує. Сумую за Пулею (собака – ред.), дуже сильно за татом і за татовим другом Ванькою, він теж загинув”.
Джерело – Суспільне Одеса