Минуло майже 5 місяців з моменту загибелі прикордонника Романа Сухомлина з Одещини. Його донька продовжує волонтерити, а дружина вчить новачків поводитись зі зброєю. Напередодні Дня пам’яті загиблих захисників України родина та побратим зібралися, аби вшанувати пам’ять Романа.
Роман Сухомлин на позивний “Тихий” став на захист країни у перші дні повномасштабної війни. 1 квітня цього року загинув під час бою у Запорізькій області. Його донька Анна згадує як отримали звістку про те, що батька немає в живих. Каже – мали святкувати 47 день народження тата, втім довелося організовувати його поховання.
“Усвідомлення того, що батько помер прийшло насправді досить недавно. Мозком ти розумієш, що людини вже немає, що людина вже похована і вона тобі вже не зателефонує, і ви вже не побачитесь, і ви вже не пообідаєте разом, але в душі хотілось вірити, що це якийсь жарт. Що це не насправді. Що це сталось не з ним”, — поділилися Анна.
Аби зберегти пам’ять про свого захисника, донька з мамою зробили парні татуювання з його зображенням:
“Я дуже люблю татуювання. Це нагадування про етапи свого життя. Тож виникла ідея запам’ятати батька усміхненим, увіковічити його, аби знати, що у мене є такий янгол, який у мене на плечі й завжди зі мною”.
У цивільному житті чоловік був інструктором стрілкового тиру “Динамо-Одеса”. Розвивав стрілецький напрямок в Одесі. Протягом років навчав як цивільних, так і військових стрільців. Його дружинна Світлана каже, з Романом будували плани на майбутнє, хотіли подорожувати й розвивати інструкторську справу. Останній раз спілкувались з чоловіком за півтори години до його загибелі:
“Мені зателефонував його командир штабний і сказав, що Роми немає. Так й дізналася… Це був мінометний обстріл. Він був на бойовому завданні: вони вели спостереження за позиціями російських військ. Їх просто накрила артилерія. Десь о четвертій годині ми з ними переписувалися, а пів на шосту його не стало”.
Навесні цього року Роман Сухомлин встиг отримав з рук президента України нагороду. Побратим та друг Андрій відзначає, Роман був сміливим воїном.
“Він постійно намагався йти туди, куди йти всі боялися. Він постійно був у перших рядах. Ця війна вона до кінця. І вона стосуватиметься усіх верств населення. До цього треба бути ментально й морального готовим. Відсидітися не вийде. Люди які загинули, вони з нами в наших серцях, доки ми про них згадуємо”, — розповів Андрій.