До війни в Котляревому проживало 2500 жителів, з них – 400 дітей, проте як окупанти почали гатити по всьому живому, більшість людей виїхали і вивезли з небезпеки свої родини. Дехто залишився під обстрілами, місцеві кажуть, ховалися де могли.
Ольга Іванівна Кравченко – староста Котляревського старостинського округу, яке входить до складу Шевченківської громади. Розповідає: її рідному селу виповнилось 102 роки, та ще ніколи ця земля не бачила таких нищівних руйнувань. Тут повністю розтрощені 10 будинків, але немає жодного обійстя, яке не було б пошкожено рашистами.
Вікна, двері, перестінки, дахи, обірвані електропроводи та обламані дерева, – така картина тут ще й досі. А в сусідніх селах Вавілове й Центральне російські танки приїздили впритул і розстрілювали хати українців.
Проте потроху люди почали повертатись до своїх домівок. Зруйновані дахи позатягували синьою плівкою, – так селяни захищають житло від дощу і снігу цієї зими. Шкодує староста і нову амбулаторію, яка збудована за ПРООНівським проектом напередодні війни. Тут також розгорнуто роботи: перекривають дах, вставляють вибиті шибки й двері.
“Поля, дуже багато було “приходів” по полях, в мене 5 тис га землі, люди не можуть вийти посіяти, бо поля ще треба порозміновувати. Але повертаємось до життя, помаленьку”, – розповідає староста.
Відновлювати село допомагають волонтери. Цього тижня до котлярівців завітав Благодійний фонд “Світло Допомоги” з Одеси: привезли гуманітарний вантаж: питну воду, харчі, консерви, памперси, теплий одяг, – все, що необхідно людям просто зараз.
Президентка фонду Вікторія Христюк приїхала на Миколаївщину особисто, аби підтримати людей, що найбільше постраждали від війни.
Авторка – Оксана Піднебесна