Від початку повномасштабної війни, з 24 лютого 2022 року, усі освітні заклади Тарутинської селищної громади, що в Болградському районі Одещини, перейшли на дистанційну форму навчання. З початком нового 2022/2023 навчального року нові вимоги – наявність спеціально обладнаних укриттів для школярів, – стали викликом для місцевої влади. Адже в деяких навчальних закладах вони раніше не були передбачені. Як місцева влада повертає роботу своїх шкіл до звичайного режиму, СИЛА ГРОМАД дізналася у голови громади Савви ЧЕРНЄВА.
Територія Тарутинської громади, що на півдні Одещини, вже межує з Республікою Молдова, тому тут цілком безпечно – далеко від бойових дій. Проте загальних нормативів Міністерства освіти України, згідно з якими можуть дозволити роботу освітніх закладів, тут неухильно дотримуються.
Всього у громаді налічується 2200 дітей шільного віку, працює 15 освітніх закладів. З 1 вересня на звичайне (очне) навчання тут вийшли 3 школи: у селі Вільне, Рівне та Калачівка. З понеділка, 12 вересня, запустили роботу ліцею у адмінцентрі громади, селищі Тарутине. У змішаному режимі тут навчаються початкові, середні й старші класи.
Місцева влада щодня докладає зусиль, щоб зробити офлайн навчання у інших школах громади.
«Працюємо над тим, щоб збувадувати три нових бомбосховища в Березино, Серпневому і Виноградівці, це буде вже типове бомбосховище (укриття) з усіма вимогами, яких ми маємо дотримуватись, яким маємо відповідати. Також готуємо Краснянську школу, робимо другий вихід, щоб діти змогли навчатись в очному режимі», – розповів голова Савва Чернєв.
На дистанційному навчанні залишаться школи у невеликих селах громади: Лужанська, Слобідська, у селах Ярославець Перший і Ярославець Другий. До такого формату навчання доведеться повернутись, кажуть в селищній раді, бо в тамтешніх приміщеннях освітніх закладів нема змоги обладнати укриття.
Насамперед дбають про безпеку школярів, але не забувають і про якість знань, продовжує Савва Степанович. Каже, війна закінчиться, а діти вже зараз не повинні втрачати жодного дня і отримувати нові знання.
Саме тому керівництво громади зробило все можливе, щоб цьогоріч не закрили місцевий Тарутинський аграрний ліцей. У ньому навчаються діти з прилеглих сіл громади, які після 9 класу хочуть отримати першу спеціальність. Через те, що держава вирішила не фінансувати навчальний заклад, Тарутинська рада виділила 1,5 млн гривень для навчання однієї групи за спеціальністю “кухар”.
“Сьогодні ми взяли на себе відповідальність профінансувати одну групу Тарутинського ліцею, разом з харчуванням. Не було регіонального замовлення в наш ліцей: якщо Теплица отримала чотири групи, то наш ліцей не отримав жодної. Тож ми погодили це питання з Департаментом освіти, і самостійно профінансуємо рік навчання наших дітей. Це не мало-не багато, – 1,5 мільйони гривень. Ми беремо на себе одну групу, це 30 дітей, які навчаються на кухарів, вже частину коштів за неї ми профінансували”, – пояснив Савва Степанович.
Як каже пан Чернєв, завдання збереження агроцею в Тарутиному – не лише питання професії вчорашніх школярів, а й догляд за дітьми, які планують продовжити начання в громаді. З-поміж слухачів багато підлітків з бідних чи неповних родин або й сироти; аби вони не лишились на вулиці без догляду старших, матимуть змогу вчитися, жити і планувати своє майбутнє у гарних умовах. Така своєрідна профілактика бездоглядності та можливої вуличної злочинності, розраховують в селищній раді.
Крім того, коли усі освітні заклади повернуться до очного навчання, місцева влада продовжить фінансувати харчування у школах: для батьків воно буде безкоштовне.
“Головне – щоб настав мир, а все інше ми зробимо. І бюджет буде, і школи працюватимуть, і садочки, усе. Є плани жити і працювати, нам потрібен мир”, – резюмує очільник ОТГ.
Тим часом у школах, де розпочалися уроки у звичайному режимі, повернули й ранкові фізкультхвилинки. Цю традицію започаткував голова громади Савва Чернєв, який, до речі, має у своїй біографії і стаж вчителя.
Приміром, у селі Вільне, як і минулого року, дітей перед навчанням зустрічає фізрук і проводить з дітьми ранкову зарядку.
Авторка – Оксана Піднебесна