Багато років одеські громадські діячі та краєзнавці виступають за те, щоб міська влада взяла на баланс старовинний некрополь – Куяльницький, або Сотниківський цвинтар. Він розташований на околиці Одеси на Шкодовій горі. Це найбільше зі збережених козацьких кладовищ в Україні. Тут поховані козаки “нерубаї” Сотниківської Січі, які відмовилися переселитися на Кубань за наказом Катерини II і були змушені навіки скласти зброю.
Як повідомив керівник Південного регіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Сергій Гуцалюк, процес взяття на баланс історичної пам’ятки нарешті зрушив з мертвої точки. За його інформацією, це питання має вирішитися протягом місяця. А поки одеські комунальники вже навідалися туди з необхідним інвентарем: косили траву, очищали територію від чагарників, фарбували огорожу.
“Процес нарешті зрушив із мертвої точки. Якщо це станеться, то тут зроблять цікаву історичну локацію і водитимуть екскурсії сюди, адже таких місць в Україні майже не залишилося. За даними метричної книги, яка зберігалася в зруйнованій у 1930 роках минулого століття церкві, тут були поховані добувачі каменю, ті, хто, власне, і будував Одесу“, – розповів Гуцалюк.
За його словами, об’єкт мають взяти під охорону. Надгробки планують обробити спеціальним розчином для збереження ракушняка, а прилеглу територію продовжити впорядковувати.
Перші поховання Сотниківського цвинтаря датуються 1791 роком. Лише через 3 роки Одеса отримає свою теперішню назву та статус міста. Козацьке ж поселення датують 70-ми роками 18 століття.
У метричних книгах присутні дані про 531 поховання. Більшість прізвищ – суто українські, 18 імен однофамільців або прямих нащадків запорозьких полкових старшин, є й прізвища гетьманів (Дорошенко, Чорний) і генеральських осавулів (Лисенко), а також прізвища, що походять від назв запорозьких куренів.
Однак до наших днів збереглося тільки близько 200 поховань зі старовинними надгробками, які увінчані кам’яними чотири- , шести- та восьмиконечними хрестами. Часто це мальтійські хрести.
На деяких надгробках досить чітко збереглися написи. Усі виконані мішаною — церковно-слов’янською і українською мовами, починаються з фрази: “здесь почивае раб Божій”, далі йдуть імена й прізвища, а також криптоніми під титлами ІН ЦЙ (Ісус Назарянин цар Юдейський).
У квітні 2021 року Міністерство культури занесло Сотниківське кладовище до Державного реєстру нерухомих пам’яток. Увесь цей час за його територією доглядали активісти, влаштовували толоки. Приїжджали сюди й туристи, для яких проводили неофіційні екскурсії.