Жителі села Спаське Татарбунарської міської територіальної громади, що у Білгород-Дністровському районі на Одещині, незадоволені роботою пересувного відділення Укрпошти. Скаржаться на новий і незручний формат послуг державного оператора і вимагають залишити на посаді листоношу, яка раніше доставляла на адреси селян періодику, листи і пенсію, інакше обіцяють перекрити дороги. Про проблеми людей, нововведення, і навіщо вони селу – дізнавалась кореспондентка СИЛИ ГРОМАД.
«Залиште нам нашу поштарку Аллочку Олександрівну! Нам не потрібна ваша поштова «передвижка!» , – саме такими словами зустріли нас пенсіонери села Спаського, які в лютий хрещенський мороз не полінувалися покинути теплі домівки і прийшли на зустріч з керівництвом Саратського регіонального відділення «Укрпошти».
19 січня 2021 року начальник Саратського відділення Віктор Герасимович Талавіра і менеджер Наталія Ілларіонівна, а також депутат Татарбунарської міської ради Володимир Гажийський відвідали село Спаське, яке увійшло до складу Татарбунарської громади, поспілкувалися з місцевою поштаркою та жителями цього села, переважно пенсіонерами.
Люди скаржилися на незадовільну роботу пересувного відділення поштового зв’язку № 90, яке приїздить в село двічі на тиждень – у середу і п’ятницю, у робочі дні сільського стаціонарного відділення, де працює на 0,5 ставки Алла Олександрівна Мельниченко. Вона повідомила нашій редакції, що у зв’язку з введенням послуг пересувної пошти тут запанував хаос і невизначеність.
«У нас скорочувалися спочатку робочі дні, потім години. Доводять нереальні плани щодо надання послуг з прийому платежів, передплати, продажу товарів, вимагають підвищувати доходи, і в той же час нещадно скорочують час роботи і заробітну плату. Поштова машина, яка заїжджає до нас у село, з’являється лиш двічі на тиждень і стоїть тут всього дві години. Вони привозять гроші для соціальних виплат і пенсії, періодичну пресу, товари, а ще повинні розносити платіжки та приймати від населення платежі за комунальні послуги. Але замість того, щоб розносити/розвозити це у кожен двір, як це роблю я, вони мене просять, щоби я заздалегідь попереджала наших пенсіонерів про передвижну пошту, і люди мають самі приходити на пошту. Ви би бачили, як неорганізовано і хаотично видавали людям пенсії! Вони просто на капоті поштової машини-передвижки, на колінах і на велосипедах розписувалися у відомості! Ніхто у отримувачів не вимагав паспорти. Комусь недодали двісті гривень, когось забули внести у відомість, а хтось взагалі не зміг прийти за пенсією, бо у нас багато неходячих людей з інвалідністю. Постоїть машина дві години, а все, що не встигли рознести, лишають мені. Я потім по два-три дні розношу періодику, товари, платіжки за світло. Пенсії не маю права розносити, бо моєю посадовою інструкцією це не передбачено. Працюю на півставки, і не знаю, як задовго ще тут працюватиму. Багатьох моїх колег в інших селах вже попередили про звільнення. Навіть не уявляю, як працюватимуть ці пересувні поштові відділення по нашому бездоріжжю, як заїжджатимуть на кожну вулицю і в кожен двір, якщо працівники «передвижки» навіть не знають, що треба робити! Я працюю за двох, і отримую всього лиш півставки. А троє співробітників пошти – водій «передвижки», начальник відділення і листоноша отримують по повній ставці. Вони приїжджають до нас, я їх навчаю, знайомлю з людьми і зрештою дороблюю після них те, що вони не встигають або не хотять робити. Де ж тут справедливість? Де оптимізація та економія коштів, про яку зараз так багато говорять?» – нарікає пані Алла.
Ось тому й прийшли люди, щоби просити залишити, все як було. Однак керівники Саратського відділення Укрпошти запевняють, що це тимчасові незручності, які згодом минуть. Всі помилки буде враховано, процес надання поштових послуг вдосконалюється, і всі ці нововведення – вимога часу. Прогрес не стоїть на місці, і вже нічого неможливо вдіяти, щоб спинити реформування, модернізацію та пересувні відділення Укрпошти.
Пан Віктор та Наталія Ілларіонівна пообіцяли жителям Спаського, що працівники «передвижки», які ображали селян та їхню місцеву листоношу, будуть покарані, висновки вже зроблено і конфліктів у подальшому намагатимуться не створювати. Алла Олександрівна Мельниченко поки що залишається на своєму робочому місці.
Однак селян ці запевнення, судячи з невдоволених вигуків, не заспокоїли.
«Нас, пенсіонерів, за будь-яку ціну змушують перейти на карточки. Де у нас в селі банкомати? У нас навіть інтернету нормального в селі немає! До кого нам звертатися? До Зеленського, до депутатів, чи ще до кого? Зупиніть закриття поштових відділень! Передвижка для села – це смерть пенсіонерам. Це – хаос. Передвижка – це обдурювання пенсіонерів. Геноцид пенсіонерів. Віддайте нам наші газети! Віддайте нам наші гроші!» – такі слова обурення ніби застигали на морозному повітрі, не знаходячи відповіді.
«Якщо нас і надалі не будуть чути, якщо звільнять нашу сільську листоношу, ми змушені будемо перекривати трасу» – запевнили наостанок жителі Спаського і почали потрохи розходитися по домівках.
Свою думку висловив депутат Татарбунарської міської ради Володимир Гажийський.
«Звичайно, такі питання не вирішуються криками, погрозами і ультиматумами. Це правда, що наші села не готові до переходу на більш прогресивні форми взаємодії між надавачем послуг Укрпоштою, споживачами і органами місцевого самоврядування. Нажаль, вже колишня Татарбунарська райрада дуже гальмувала процеси децентралізації, своєчасно не зреагувала на глобальні зміни, які відбуваються в Україні, не використала час, ресурси і можливості для більш виважених і рішучих змін в усіх сферах життя громади. Але, сподіваюсь, нам вдасться залучити до вирішення гострих конфліктних питань представників обласної ради, державної адміністрації, народних депутатів та залагодити болючі питання стосовно передвижних поштових відділень шляхом переговорів та компромісних рішень. Впевнений, що і виплатні банківські карточки поступово увійдуть в побут селян, і в сільських поштових відділеннях згодом з’являться термінали з видачі та прийому готівки. Сподіваюсь, що наша міська рада теж підключиться до вирішення цих питань. Будемо задіювати усі можливі методи вирішення проблем із своєчасної адресної доставки пошти та пенсій на селі».
Нагадаємо, Одеська область стала однією з 7 перших регіонів України, де в населених пунктах з кількістю до 2 тисяч жителів стаціонарні поштові відділення трансформуються у формат пересувних відділень.
ДОВІДКОВО. Укрпошта — єдиний національний поштовий оператор зі 100% покриттям. Для понад 15 млн жителів хуторів, сіл та селищ саме пошта є місцем, де можна отримати всі послуги. Адже через низьку щільність населення там немає базової інфраструктури: аптек, банків, магазинів та інших благ цивілізації. Укрпошта взяла за мету якісно вплинути на рівень розвитку сіл, а тому трансформувала стаціонарну пошту в селі у новий формат, завдяки якому жителі отримають усі сучасні послуги біля дому.
Бригада пересувного відділення доставляє ліки, періодику й посилки, приймає оплату за комунальні платежі тощо. Завдяки пересувним відділенням у селах розвивається малий бізнес — можна відправляти свої товари поштою у будь-який куточок країни та за кордон.
Авторка – Вікторія Алєксєєнко