Як болгарська громада з Кілії старий Новий рік зустрічала

болгари
Старий Новий рік – ще один ривок для зимового гуляння, яке продовжує святкову низку різдвяно-новорічних свят. Першими Старий Новий рік на Кілійщині разом з урочистостями Сурва, Коледа і Стефан ден, відзначили болгарська діаспора Кілійщіни і Кілійське болгарське культурно-просвітницьке об’єднання «Късмет».
На свято зібралися мешканці з різних куточків Кілійщіни, а також з Кислиць, Ізмаїла, Арцизу, Татарбунар та навіть Сімферополя. Відкрив зустріч президент районного болгарського товариства «Късмет» Георгій Стоянов. Подарував свою творчість неодноразовий переможець фестивалів в Болгарії та Україні, славнозвісний бесарабець, співак і музикант Борис Кичук. У його виконанні прозвучали пісні, одна з яких була створена на вірші поетеси, його татарбунарської землячки, якої не стало рік тому, Галини Лисої.
Свої вітання надіслав президент Асоціації болгар України, парламентар Антон Кіссе. Передав привіт з Криму і здивувався так само теплій, як на півострові зимі, симферопольський гість Олег Стоянов.
Особливим гостем вечора став отець Геннадій, який благословив працю і традиції мешканців краю і запросив «Късмет» з відповідним візитом 14 січня відвідати Арциз.
А далі було розважання. В першу чергу, виконали традиційні обряди: отримали благословіння, почастувалися короваєм, виконали обрядових і святкових пісень.
Наймолодші учасники свята Іванко і Саміра спеціально виготовленою «сурвіскою» (дерев’яна палиця) в супроводі Дмитра Гайдаржи і Івана Волчанова легенько вдаряли кожного на добро, щастя, здоров’я.
Особливий листковий пиріг з побажаннями – банниця – передбачив кожному, що йому принесе 2020 рік. Скільки сміху викликали відповіді: «Новий автомобіль», який дістався велосипедисту, «Пенсія» – для молодої панянки, «Кухня» – для чоловіка, «Урожай» – для сім’ї, яка живе в багатоповерховому будинку… Головний символ банниці – монетка на благополуччя – дістався Степану Барону.
Прощатися, кажуть, треба так, як ніби завтра зустрінуться, ну, а зустрічатися, ніби сто років не бачилися. Зустрілися всі, дійсно, за приказкою, а розходилися, всупереч їй, довго: обіймалися, тисли руки, фотографувалися, знову жартували, танцювали хоро і прощалися до нових зустрічей.
Авторка – Наталія Журьян

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *