Створення громад в Татарбунарському районі саботують на всіх рівнях влади

24 січня в Одеській ОДА відбулися консультації стосовно конфігурації майбутніх ОТГ на території Татарбунарського району. Серед присутніх були новий очільник Татарбунарської ОДА, депутати обласної ради, голови сільських рад, очільники Лиманської ОТГ та Тузлівської ОТГ, помічники народного депутата Олександра Ткаченка.

Одне з питань – бути чи не бути Жовтоярській ОТГ, стосовно якої виникли сумніви, висловлені під час обговорення перспективного плану ОТГ Одеської області, що відбулися у Міністерстві розвитку громад та територій напередодні. Тоді Юрій Ганущак, директор ГО «Інституту розвитку територій» зробив зауваження представникам Одеської ОДА стосовно спроможності вказаної громади, запропонувавши укріпити дві утворені раніше об’єднані громади на території Татарбунарського району – Лиманську і Тузлівську. Третя ОТГ з центром в м. Татарбунари вже отримала погодження від уряду.

Між тим, на зібранні лунали пропозиції, які суперечать методиці формування спроможних громад, визначених чинним законодавством про децентралізацію. Так, голова Базар’янської сільради Світлана Бурдужа прагне об’єднатися із Сергіївською громадою, хоча за перспективним планом, за історичною прив’язкою та територіально найлогічнішим було би приєднання до Тузлівської ОТГ.

Голови Вишнівської, Рибальської, Жовтоярської сільрад наполягають на тому, щоби їх об’єднали всупереч перспективному плану та економічним розрахункам, які не дають позитивних прогнозів щодо спроможності такої громади, де відсутня інфраструктура, немає кадрового потенціалу, а є лише великий земельний масив, куди прагнуть прийти потужні агрохолдинги, залишаючи без жодної надії дрібних фермерів.

Раціонально виваженим і логічним пролунав виступ голови Лиманської ОТГ Василя Резніченка, який запропонував приєднати до вже існуючої Лиманської ОТГ села Приморське, Рибальське, Вишневе та Кочкувате, – так як це й було передбачено чіткими розрахунками Кабінету Міністрів та першим варінтом перспективного плану розвитку територій Одеської області.

Мешканцям Татарбунарського району варто нагадати, як утворювалися Тузлівська та Лиманська об’єднані громади. 2015 рік. Тривожний час, переломні моменти післямайданної України. Тут, на Бессарабії, – непевність і очікування, що все якось “розсмокчеться” саме собою. Вибори Президента, вибори у Верховну Раду, і згодом революційний закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Тут його місцеві еліти якось сприйняли досить мляво, з очікуваннями “нагорі поговорять і забудуть, а ми тут знизу й так проживемо, без змін”.

Та не так сталося, як гадалося. Першими заметушилися тузлівчани. Вони зрозуміли, що відкривається вікно можливостей для руху з “мертвої точки”. Численні тренінги, семінари, виступи “батьків реформи місцевого самоврядування” Анатолія Ткачука, Юрія Ганущака давали впевненість, що це саме та реформа, яка допоможе вирватися селу, колишньому райцентру Тузли з-під диктату керманичів Татарбунарського району. Були численні навчання, мозкові штурми, баталії з приводу контурів майбутніх ОТГ. Велику роз’яснювальну роботу проводили представники Офісу реформ під керівництвом Юлії Молодожен: були тренінги в Одесі, так само привозили різноманітні презентації, навчально-методичну літературу, брошури сюди, в Татарбунари.

На жаль, небагато активістів виявляли бажання про щось нове довідатися, застосувати свої знання на практиці. Найпершими в Бессарабії у 2015 році в жовтні місяці пішли першопрохідці в Тузлівській об’єднаній територіальній громаді. У першому перспективному плані, який розробили в Одеській обласній державній адміністрації передбачалися інші параметри цієї громади, значно ширші. Сюди мали увійти села Базар’янка, Жовтий Яр, Маразліївка, Нове, Райлянка, Дивізія, Безименка та інші маленькі села Тузлівської сільради разом з курортним населеним пунктом Лебедівка.

Тодішня голова Тузлівської сільради Людмила Володимирівна Покровщук зверталася з письмовими пропозиціями до всіх суміжних громад, але згоду отримали лише з Безименки. І вирішили йти на нові вибори хоча б з таким мінімальним рівнем підтримки. Але головою ОТГ доньку колишньої голови, теж Людмилу Покровщук, мешканці вже об’єднаних громад не обрали, віддавши перевагу Ларисі Корнован-Мойсеєнко.

Спротив з боку Татарбунарської районної ради був шалений. Голова райради Віктор Донкоглов очолив рух опору проти реформи децентралізації. Він на кожній сесії райради твердив про те, що район має залишитися цілісним, в межах “один район – одна громада”, хоча вже на той час майже всі районні структури в Татарбунарах вже втратили свої позиції: податкова інспекція перекочувала в Сарату, там же функціонує Центр поштового зв’язку, Укртелеком. В Татарбунарах було ліквідовано газове господарство, припинив свою діяльність державний нотаріус, районний відділ статистики.

Але маленька Тузлівська ОТГ, очолювана відчайдушною головою Ларисою Юріївною, не здавалася. Невеликими кроками, з конкретними справами вони рушили вперед. Створили власний Центр первинної медико-санітарної допомоги, зробили в сільській лікарні ремонт, розпочали ремонт будинку – службового приміщення для молодих фахівців-медиків, відремонтували частину сільської дороги. У Безименці зробили реконструкцію дитячого садка. У селі Весела Балка налагодили водопостачання. На Лебедівці, в рекреаційній зоні на узбережжі моря проклали нові тротуари, зробили вуличне освітлення. Найбільшим за перші три роки існування ОТГ став проєкт енергозберігаючих заходів для Тузлівської сільської школи. Проєкт був схвалений Державним фондом регіонального розвитку, і Тузлівська ОТГ отримала на капітальний ремонт школи більше 7 мільйонів гривень. Ці кошти були освоєні в мінімально короткі терміни, і дітям нарешті стало тепло. Був повністю перекритий дах, по всьому периметру двоповерхової будівлі були утеплені стіни, замінені вікна, двері, відремонтовано столову та кухню, внутрішні вбиральні. Але комусь було вигідно пересварити депутатів і сільську голову, влаштувавши нескінченні чвари, розгойдати ситуацію так, щоб знівелювати перші досягнення…

Між тим, перші перемоги Тузлівської об’єднаної громади надихнули активістів села Лиман, і вони теж активно розпочали процедуру створення Лиманської ОТГ з суміжними селами. Тодішня голова Лиманської сільради Олеся Кометіані у 2016 році зверталась з письмовими пропозиціями до сіл Приморське, Трапівка, Рибальське, Вишневе, Кочкувате, Білолісся. Саме так запропонували утворити цю об’єднану громаду в проекті перспективного плану розвитку територій, який розробила Одеська ОДА спільно з Офісом реформ.

Громадські обговорення відбувалися і у вузьких колах, і з залученням фахівців, приїздили обласні комісії, аби визначити, де ж доцільніше розмістити центр громади: в Лимані чи Приморському? Врешті зійшлися на тому, що доцільніше розмістити центр громади в Лимані. Згодом село Приморське від об’єднання відмовилося.

На загальних зборах громадян в Трапівці було гаряче! Представники Татарбунарської районної та міської рад наполегливо відмовляли селян голосувати за об’єднання з Лиманської громадою, малювали купу міфів і страшилок, погрожували повною ізоляцією цих територій, закриттям шкіл, садочків. Але думка людей та кількість бажаючих відокремитися від впливу райради були досить переконливими. Восени 2017 року утворилася Лиманська об’єднана територіальна громада, і відбулися позачергові перші вибори в ОТГ. Переміг у цих змаганнях Василь Резніченко.

І ось настала завершальна стадія реформи децентралізації. Принцип добровільного об’єднання добігає свого логічного закінчення. І саме цей момент раптом спантеличив тих сільських голів, які чомусь сподівалися, що все залишатиметься на своїх місцях, і реформа децентралізації обійде стороною.

Останнє спільне засідання, яке відбулося в Одесі, проявило всіх, хто приховано чи відверто саботував реформу децентралізації в Татарбунарському районі.

Тут треба нагадати, як наприкінці 2019 року Татарбунарський район лихоманило нашвидкоруч зібраними громадськими обговореннями. В результаті цих “конвульсій” раптово визріло рішення утворити Жовтоярську ОТГ, об’єднавши навколо цього населеного пункту села Дивізію, Вишневе, Рибальське, Кочкувате. Складається враження, що ініціаторів цього новоутворення зовсім не цікавлять питання спроможності громади, соціальна та економічна можливості нормальної життєдіяльності навколишніх сіл.

Виникає логічне запитання: чому з 2015 року голови цих сіл абсолютно нічого не зробили для такого об’єднання? Що чекали? І якщо вони як мантру повторюють “один район-одна громада”, то чому ж не йдуть одразу в Татарбунари, а створюють якусь незрозумілу конструкцію, яка неспроможна буде забезпечити бодай якийсь соціально-економічний розвиток для вищеназваних сіл і для людей, які там живуть?..

Ці питання для татарбунарців вже давно є риторичними. Але, зважаючи на позицію помічників народного депутата від партії “Слуга народу” Олександра Ткаченка Олексія Логінова та Миколи Стоянова, які під час консультацій в Одеській ОДА раптом озвучили тези про нібито “карликові” ОТГ, і недоцільність створення будь-яких громад, залишивши район цілісним і в попередньому стані, – так і хочеться зробити висновок: децентралізації і створенню громад в окремо взятому Татарбунарському районі перешкоджають і на вищому рівні влади.

Нові політичні еліти, як і їхні попередники, прагнуть будь-якою ціною зашкодити укрупненню вже створених громад,  перекреслити будь-які можливості самостійно будувати якісне життя в селі, і водночас законсервувати рух до нового розвитку територій. “Слуги народу” служать суто задля збереження свого фінансового й політичного впливу, – без урахування реальних потреб та інтересів татарбунарців.

Авторка – Вікторія Алєксєєнко