16 жовтня в селищі Саврань на Одещині вперше відбулась зворушлива, але водночас болюча акція – родичі безвісти зниклих захисників України зібралися, щоб нагадати суспільству: кожен зниклий – це чиясь доля, чиясь надія і біль, що не вщухає. Серед захисників – і ті, хто потрапив у російський полон, чиї рідні не отримують жодної звістки. Підтримати рідних на акцію пам’яті не прийшли керівники Савранської селищної ради.
Про це повідомляє ресурс “Савранська правда”.
У центрі селища родичі розгорнули фотографії своїх близьких, тримали плакати з написами “Поверніть нам наших Героїв”, “Безвісти зниклі – не значить забуті”.
“Ми не можемо мовчати. Наші діти, чоловіки, брати зникли, захищаючи країну, – ми маємо знати правду і повернути їх додому, живими чи полеглими”, – кажуть рідні захисників.
Як повідомили учасники, незважаючи на те, що про зібрання вони заздалегідь повідомили до місцевої ради, ніхто з місцевих урядників до них не приєднався та не запропонував свою допомогу у проведенні акції пам’яті.
“У мене питання, якби син нашого голови безвісти зник, він би приєднався до нас чи проігнорував ці збори? Вони могли хоча б на 10 хвилин прийти, приділити увагу нашим зниклим дітям. В кого чоловік, в кого сини, в кого брати”, – сказала одна з учасниць акції.
“Півроку як зник безвісти мій син, ніхто нічого не каже, ні військкомат, ні селищна рада… Це не життя, а існування, з дня на день…”, – каже мати Володимира Реджепова. Вона прийшла на мітинг з чоловіком, невісткою та двома маленькими онуками.
За даними Уповноваженої у справах ветеранів Савранської громади Надія Брицька, безвісти зниклими з початку повномасштабного вторгнення вважаються близько 60 людей.
Місцева жителька Анна Килимник звернулась до жителів громади:
“Коли ви будете проходити повз жителів громади, які стоятимуть з прапорами, просто підтримайте їх своїм сигналом автівки, покажіть, що ви поряд з ними. Дайте їм зрозуміти, що вони не одні в своїй біді”, – сказала вона у своєму відео на Фейсбуці.
Також вона звернула увагу, що учасникам акції необхідна звукопідсилююча техніка, аби голос рідних безвісти зниклих став гучнішим.