18 травня 1944-го о четвертій ранку радянська влада почала масове виселення кримських татар з півострова Крим. Вагонами людей відправили до Узбекистану, Уралу, Казахстану. Тоді в одному з таких потягів їхав чотирирічний Расім Аккієв з мамою. Сім’ю депортували до Узбекистану. Згодом Расім переїхав до Одеси. До 79-річниці депортації кримськотатарського народу нані колеги з Суспільного розповіли історію корінних кримських татар.
83-річний Расім Аккієв народився у 1940 році в Криму в селі Уркуста. Під час Другої Світової війни його батько пішов на фронт. Расім жив з мамою, коли радянська влада почала виселяти кримських татар з півострова.
“У 1944 році вночі, о 4 ранку, вриваються НКВС-ники, ажіотаж такий підняли, собаки почали гавкати скрізь, мичить скотина. Почали виганяти всіх. Всіх збирали одразу по машинах і на вокзал. Люди думали, що їх будуть вбивати. За що? Ніхто нічого не знає. Саджали у вагони, вагони-скотовози були брудні, заштовхували усіх поспіль. Люди думали: “Куди?”. Із собою хто що зміг взяти, бо давали 15 хвилин, щоб зібратися”, — пригадує Расім.
За його словами, близько 70 ешелонів прямували до Узбекистану, Уралу та Казахстану. Вагони були переповнені. До місця призначення потяги рухалися близько місяця.
“Діти помирали. Жодної допомоги не було. Кожного ранку їх зупиняли на якійсь навіть не станції, а в полях. НКВС-ники заходили і такими нецензурними словами питали: “Трупи є чи ні?”. Навіть якщо є, жінки плакали, кричали, але сил не було з ними боротися. І коли трупи були, вони відкривали двері на ходу, викидали трупи у двері. А маленьких дітей, які помирали, були віконця такі на вагонах невеликі, у вікна викидали. Прямо при людях. Це страшна трагедія для народу. Такого, мабуть, не було у світі”, — розповідає чоловік.
Як стверджує Расім Акієв, татар звинувачували в масовому дезертирстві з лав Червоної армії попри те, що представники кримськотатарського народу воювали й брали активну участь у партизанському русі.
“Я дуже добре пам’ятаю, коли помер Сталін. Дуже добре запам’ятав. Ми зранку йшли до школи, я навчався в 4-му класі, діти йшли і дізналися, що Сталін помер, почали плакати. Вони плачуть, а я йду собі, бо я вже чув, що Сталін вислав нас усіх”, — пояснює чоловік.
В Одесі Расім познайомився з майбутньою дружиною. У місті чоловік перебував під час служби в армії. 27 квітня подружжя відзначало річницю – 50 років.
“Я вам скажу, що це ніби вчора було. Все перед очима, знаєте. Думаєш, от час пролетів. 50 років – це одне людське життя. Ми взагалі сімейство дуже дружнє. Вболіваємо ми дуже, руками і ногами всі за Україну, щоб Крим повернувся Україні. Абсолютно всі”, — розповіла Ельміра Аккієва.