Фермер з Молдови Василь Меріуцу облаштував на самісінькому кордоні з Україною, поруч з пунктом пропуску Старокозаче Одеської області, притулок для собак.
Василь живе у селищі Тудора Штефан-Водського району Молдови, а це на самісінькому кордоні з Україною. Фермер каже, що саме таке географічне розташування сприяло тому, що він став власником великої кількості собак.
«Була в мене одна собака, а стало сто», – розповідає Василь.
Раніше покинутих господарями чотирилапих він знаходив у мішках та коробках на узбіччі дороги та забирав додому. Тварин рятували з різних важких ситуацій. Наприклад, одну собаку Василю привіз хазяїн з Кишинева, який боявся, що його улюбленця застрелять сусіди.
З часом собак на фермі Василя ставало все більше. Але з початком війни в Україні кількість людей, які потребували допомоги, зросла ще.
З початком війни українці, що переважно виїздили через Молдову до Румунії, стали шукати можливість рятувати не тільки себе, а й своїх домашніх улюбленців, тому до родини Василя, яку знають усі місцеві, почали привозити собак.
«З 24 лютого ми відчуваємо постійний стрес. З того часу ми постійно чуємо вибухи», – каже фермер.
Згадує, що в перший день війни вони почали допомагати біженцям.
«А що нам іще було робити? Треба надавати допомогу сусідам у важкі часи», – впевнений Василь.
А вже за кілька днів українці, що переважно виїздили через Молдову до Румунії, стали шукати можливість рятувати не тільки себе, а і своїх домашніх улюбленців.
«Хтось просив, аби ми залишили в себе коней, яких не встигали вивозити румунські асоціації. Потім мене попросили попрацювати волонтером. Я люблю тварин, тому погодився поїхати їх рятувати», – згадує фермер.
У складі волонтерської групи Василь поїхав до Миколаєва. Каже, що атмосфера у той час там була дуже неспокійною, і що працювати потрібно було дуже швидко.
«Як я себе почував? Першого разу в мене був шок. Коли поїхав вдруге, було вже легше. Адже спочатку я навіть дороги не знав. Коли рятували тварин, рятували і людей. Багато йшли пішки, тримаючи за руки дітей. Садили їх до машини та відвозили до Одеси. Брали, кого могли. Тіснилися, але рятували», – ділиться пережитим Василь.
Фермер показує журналістам кілька осликів. Їх усіх маленькими привезли з-під Миколаєва.
Пізніше до родини Василя, яку знають усі місцеві, почали привозити собак. Загалом в нього за цей час на перетримці побувало більше семи десятків чотирилапих.
Багатьох з них господарі вже забрали. Але частина продовжує перебувати на фермі.