Співробітники пожежної частини міста Білгород-Дністровський Сергій Щербаков та Олександр Савелюк одними з перших прибули на базу відпочинку “Годжи”, в яку 1 липня поцілили дві російські ракети. Про побачене в перші хвилини після прибуття та порятунок людини вони розповіли кореспондентці Суспільного.
Сергій Щербаков працює у пожежно-рятувальній частині Білгорода-Дністровського. За кілька хвилин після дванадцятої 1 липня він почув сигнал повітряної тривоги – на той час його зміна тривала більше години.
“Після отримання сигналу тривога я прибіг сюди, а водій Олександр вже відкривав ворота, щоб чергова машина виїжджала на виклик”, – згадав Сергій.
Рятувальники переодяглися. Олександр Савелюк завів машину, увімкнув світлові сигнали та рушив на місце трагедії – в селище Сергіївка. Відстань між населеними пунктами трохи більше 20 кілометрів.
“Ми коли виїжджаємо, не завжди знаємо, куди ми їдемо. Ми знаємо, що щось трапилося, приблизно знаємо і їдемо, а по дорозі нам може подзвонити диспетчер і уточнити, що там більш менш трапилося”, – пояснив Олександр.
Хаос, пил та крики — те, що пам’ятають рятувальники в перші хвилин після прибуття до бази, в яку влучили ракети. Згадують, що спочатку не знали куди бігти. Зрештою кинулися витягувати з-під завалів чоловіка. Він був заблокований металевим швелером і голосно кричав. Поруч лежали його дружина та син – вони загинули.
“Як йому тяжко не було, він кричав, я не можу дихати. Бувало таке, що домкратом десь піджали, він каже, я не можу дихати. Чуть-чуть віджимали. Він: “О, так добре. Дістаньте мою дружину, дістаньте мого сина”. Ми кажемо, зараз ми тебе дістанемо, а їх потім. Він каже” “Вони десь тут, дістаньте мого хлопця”, – розповів Сергій Щербатюк.
Перші шість годин працювали майже безперервно, згадують рятувальники. Потім до операції долучилося більше людей, тож розподілилися на команди. На відпочинок – півгодини. Загалом чоловіки розбирали завали майже 12 годин.
“Важко не було. Важко було, мабуть, потім. Тому що коли приїжджаєш, то просто робиш свою роботу, а потім вже коли все закінчувалося, коли все це прокручуєш в голові, тоді, мабуть, важко, страшно”, — поділився Олександр Савелюк.
Сергій працює рятувальником 20 років, Олександр — 13. За весь час несення служби трагедію таких масштабів бачать уперше.