Кожного року 6 травня село Кулевча перетворюється на заквітчаний острівець, – так яскраво тутешні жителі відзначають День святого Георгія, або болгарською – “Гергьовден”. Для місцевих мешканців він пов’язаний з безліччю обрядів і звичаїв, які передаються з покоління в покоління.
На святкуванні побувала творча група СИЛИ ГРОМАД, яка відзняла незвичайно красиве болгарське дійство.
Хто такий Георгій Побідоносець – добре знають у кожній кулевчанській родині. Адже це велике народне свято, внесене до церковного календаря. Для болгар воно має особливе значення, розповідає Марія КОФОВА, яка 30 років керує клубом “Болгарські серця” у місцевій школі, бо пов’язане з безліччю староинних обрядів. Тому Гергьовден – одне з найулюбленіших свят у році, каже пані Марія: народні звичаї і традиції цього дня діти відтворюють вже 10 років поспіль.
“Григорій Побідоносець вважається покровителем землеробів, тваринництва, а в нас край сільськогосподарський, наші батьки – працівники полів і ферм, тому ми це свято дуже любимо. Ми сьогодні показуємо різні народні практики, які пов’язані з ритуалами. Наприклад, колись уперше дозволялось зарізати ягня, до 6 травня не можна було. Крім того, він символізує початок травневих свят, це їх передвісник, – той Георгіїв день, який століття тому відзначався. Сьогодні уперше задоювали вівцю, робили бринзу, давали молодій нареченій пити свіже молоко, щоб народжувались малі ягнята, вівці, щоб гарно вироблялась молочна подукція”, – поділилася пані Марія.
За давнім звичаєм кулевчанці досі прикрашають першими весняними квітами сходи до будинків, двері, вікна, лавки, огорожі, а жінки й дівчата заквітчують свій національний одяг. Саме сьогодні традиційно збирались лікувальні трави, бо за народним повір’ям вважалося, що трави цього дня мають особливу лікувальну силу, – тому зранку в Георгіїв день їх збирали, потім висушували і використовували протягом року.
А ще у цей весняний день дівчата катались на гойдалках, а хлопці разом з ними гуляли, співали пісень. Усі старовинні обряди згадали на святі, залучили до них глядачів. Символічна іще одна чудова болгарська традиція, продовжує Марія Кофова, – вмитися росою на світанку. Це цілий секрет краси, або болгарською – “космет”:
“Люди, дівчата передусім намагались зранку пройтись босоніж по росі, і вмитися, цим вони приваблювали до себе красу”, – розповіла вона.
У Кулевчі є своє улюблене місце – сквер закоханих навпроти палацу культури. Усіх, хто завітав на “Гергьовден”, привітав голова громади Михайло Попов та настоятель місцевого храму отець Георгій, сільська рада підготувала подарунки для всіх хто носить імя Георгій чи Юрій (Геннадій). А юні артисти нагадали про давні події і пость Георгія Побідоносця у своїх яскравих виступах.
Історія села Кулевча пов’язана з подіями російсько-турецької війни 1927-1829 років. Вихідцям з болгарського села Кюлевча, яка зараз входить до громади Каспічан Шуменської області Республіки Болгарія, дозволили оселитися у нашому бессарабському краї. На підводах та баржах цілими родинами люди перетинали Дунай, освоювали вільні землі в долині річки Хаджидер. Перші родини заселилися тут 190 років тому, будували житло, народжували дітей, тримали господарство… І протягом усіх цих років не розгубили, а зберегли традиції своїх предків.
На пам’ятнику, встановленому у центрі села 2010 року, зафіксовані прізвища перших переселенців з болгарської землі – Попови, Братінови, Петкови, Велкови, Мінчеви, Станчеви, Райнови та багато інших. Голова села Михайло Попов розповідає: Кулевча завдяки своєму болгарському походженню встановила міцні міжнародні зв’язки і щоразу дивує своїм незвичайним колоритом гостей.
“Ми дружимо з містом Шумен, там є музей етнографічний, там є сліди нашей Кулевчі, приїжджає їхнє керівництво сюди, ми співпрацюємо. Навіть я вже їх познайомив з іншими болгарськими селами тут на Бессарабії, вони й туди їздять. Кожен рік вони приїздять, і щось нове відкривають. Я скажу, що ми тут більше зберегли свою болгарську культуру, ніж навіть у самій Болгарії, бо ми сюди перейшли і принесли чисту болгарську культуру. І ті, які залишились в Болгарії, вони були дещо під впливом турків, адже Болгарія була під Османським ігом понад 300 років”, – поділився пан Михайло.
Понад 30 років у Кулевчі діє місцевий дитячий ансамбль “Болгарські серця”, колектив якого багато разів ставав призером на міжнародних конкурсах. Його учасниці розповіли СИЛІ ГРОМАД, що змалечку люблять своє село, колектив, школу, – тим більше, що за останні роки тут з’явились нові спортивні гуртки, секції, хореографія, і навіть фітнес – у новому спортклубі!
Етнічне свято вдалось організувати спільними силами Кулевчанської сільської ради і фермерського господарства “Кулевча”, яке незмінно стає поряд у будь-якому важливому рішенні громади. Щедро накриті столи – ще одна особлива болгарська традиція, тож тут гостинно пригощали болгарськими стравами: був і смачний курбан, і місцева банніца (“міліною” тут її не назвивають), і запечена ягнятина – “булгур с агне”.
Кулевчанці крізь століття пронесли пам’ять своїх поколінь, зберігши чудові прадавні звичаї, тож їхнє село було і залишається неповторною перлиною Бессарабії.
Більше про свято Гергьовден – у ВІДЕО від СИЛИ ГРОМАД:
Авторка – Оксана Піднебесна