Татарбунарська територіальна громада розташована рівно посередині між Одесою та Ізмаїлом на трасі Одеса-Рені. Місто Татарбунари є адміністративним центром новоствореної громади, до складу якої увійшли 7 сільських рад, а разом – 9 сіл: Білолісся, Баштанівка, Борисівка, Глибоке, Нерушай, Струмок, Спаське, Дельжилер (колишня Дмитрівка) і Новоолексіївка. Які шляхи розвитку окреслює Татарбунарська громада, кореспондент СИЛИ ГРОМАД дізнавався на місці.
Як розповів нам мер Андрій Глущенко, Татарбунарська громада могла скористатися перевагами децентралізації ще у 2014 році. Тоді муніципалітет розіслав запрошення на добровільне об’єднання усім сільським радам району. Проте погодились лише віддалені населені пункти, які не мали з Татарбунарами спільних меж, тож питання довелося відкласти. Пізніше на території Татарбунарського району утворилася Тузлівська ОТГ, а за нею й Лиманська. А от міській громаді довелося почекати аж до завершення реформи.
Разом з тим, Татарбунарська громада увібрала в себе майже половину території колишнього району, тож має досить непогані стартові позиції. На свій баланс міська рада вже отримала близько 50 об’єктів, – це школи, дитсадки, будинки культури, сільські ФАПи та амбулаторії. Починаючи з 2021 року, усі їх громада вже утримує самостійно, а левова частка витрат спрямовується саме на освіту. І якщо, приміром, на оплату праці педагогічних працівників громада отримує освітню субвенцію, то харчування, опалення, енергоносії, прибирання в тих же школах оплачує з власних ресурсів.
“У зв’язку з тим, що в нас змінились напрямки фінансування, прийнятий бюджет був спрямований на утримання в першу чергу освітніх закладів, ми старалися максимально зберегти колективи. Нам вдалось це зробити. Ми зберегли всі школи у селах, з Новоолексіївки тільки автобус возить дітей. Сьогодні фінасування технічного персоналу лягло на наші бюджети, нам довелося трохи скоротити частину техперсоналу, аби зберегти усі школи”, – пояснює мер міста Андрій Глущенко.
На місцевих виборах Андрій Глущенка на посаді мера підтримали більшість татарбунарців. Голова великої громади розповідає: працювати у нових умовах стало складніше й відповідальніше. Приміром, через ліквідацію Татарбунарського району рішенням РДА були ліквідовані будинки культури, а працівники скорочені. Зараз громада їх відновлює, проводить конкурси на нових керівників культурних закладів, бібліотечної системи, місцевого музею. Щоправда, у селах довелося скоротити працівників, лишились художні керівники. Культура важлива, – погоджується очільник громади, проте “все впирається в бюджет”.
До речі, є в Татарбунарах і Будинок дитячої творчості, і спортивна, і музична школа. У власність громаді від району перейде й будівля колишньої районної ради, – сюди збирається переїхати муніципалітет, коли закінчать ремонт. Проте разом з майном від колишнього району, громада отримала і багаторічні проблеми у спадок. Бездоріжжя – найбільша з них, сполучення адмінцентру з селами критичне.
“Стан доріг у нас жахливий, крім траси Одеса-Рені, можна сказати, що у нас доріг немає. Є село Глубоке, до якого дороги взагалі нема, 15 км люди не можуть добратись до центру, на сьогодні є звернення від жителів Нерушай, щодо необхідності ремонту траси. Ми звернулися керівника області, Сергія Гриневецького, в цьому році планується проект на капітальний ремон траси”, – розповів мер міста.
Вимагає невідкладного ремонту й дорога на село Дельжилер: проект на її будівництво вже є, а за сприяння обласного депутата Трифона Антова, цього року може початись ремонт першої ділянки шляху. Серед “непрохідних” – і дорога Татарбунари-Арциз, яку мабуть, доречніше назвати напрямком, бо асфальтного покриття зовсім вже не лишилося. Її обласна влада обіцяла ремонтувати, ще коли створювався новий госпітальний округ в Арцизі, але минуло 3 роки – а віз і нині там. Хворих, особливо зараз, через коронавірус, побільшало, – проте долати цю відстань між бесарабськими містечками автівкам екстрених допомог нелегко.
Перший рік роботи у статусі громади видався надважким, продовжує Андрій Глущенко. Другий рік вирує пандемія коронавірусу, Татарбунарська громада, як і вся Одеська область, – у “червоній” зоні, тому бізнес, – а це торгівля, сфера обслуговування, кафе, ресторани, – на карантині. Невтішні прогнози на надходження платежів.
“Економічна активність у нас упала повністю, з кожни локдауном гірше й гірше, люди не мають чим платить. Бізнес страждає катастрофічно”, – каже пан Глущенко.
Тим часом, плата за землю дає найбільші доходи в місцевий бюджет, за ним іде податок з доходів фізичних осіб, акцизний збір з пального та інші місцеві податки. Депутатський корпус на сесії затвердив штраф за засмічення вулиць у розмірі 1360 гривень, – він також піде у місцеву скарбницю.
Суттєві кошти надходять й від сонячних електростанцій, розміщених на території села Білолісся: там працює одразу три компанії, одна з яких несвоєчасно платить за землю. Тому міська рада подала в суд на стягнення земельного податку, – це суттєві платежі.
Загальний бюджет Татарбунарської громади на 2021 рік складає 126 млн гривень, – це з освітньою субвенцією і дотацією з державного бюджету. Міська рада прагне навести лад зі сплатою податків, тому проводить повний аудит земель Татарбунарської ОТГ. Для цього створила ревізійну комісію при Татарбунарській міськраді. Поки вона працює, запевнив мер міста, жодна ділянка не буде передана ні в оренду, ані у власність.
Великі сподівання у татарбунарців – на появу переробних підприємств: адже громада має величезні можливості в агросекторі. А ще планують розвивати зелений туризм. Бо переплетіння історії, видатних людей, колоритні молдавські й болгарські села, нащадки козаків і старовірів, які тут мешкають досі, – усе це велике надбання можна відкрити світові.
Більше про Татарбунарську громаду – у ВІДЕО від СИЛИ ГРОМАД: