У двох громад-тезок на Одещині різне місце розташування, кількість жителів, територія, проте – однакова назва, яка походить від адміністративного центру громади. Так, Лиманська сільська територіальна громада у Білгород-Дністровському районі (колишньому Татарбунарському) утворилась у 2017 році шляхом об’єднання двох сусідніх сіл. А Лиманська селищна громада у Роздільнянському районі створена згідно постанови Кабміну у 2020 році (колишня назва селища – Зельц). Більше того, на карті укрупнених районів Одеської області з’явилося чимало населених пунктів, назви яких так часто повторюються, що можуть спричинити плутанину як для гостей нашого краю, так і для різних сфер послуг.
Не менш цікава ситуація складається і в самій Лиманській сільській громаді, що зараз відноситься до укрупненого Білгород-Дністровського району.
«Золокарські, шаганські» – так називають себе мешканці сіл Лиман та Приморське, які віднедавна створили одну громаду, що нині називається Лиманською сільської територіальною громадою.
Але треба зазначити, що у складі цього ж таки району знаходиться ще одне село Приморське, що увійшло до складу Сергіївської ОТГ. Що ж робити, як уникнути безладу й плутанини у цих географічних повтореннях на території Білгород-Дністровського району Одещини? Тим більше, що в умовах реформування поштового зв’язку, у перехідний період, виникає купа неузгодженостей, та ще додається плутанина й у звичайних поштових адресах.
На думку місцевих краєзнавців, вихід – у поверненні історичних назв населеним пунктам, які й досі з часів «совєтизації» місцеві жителі використовують у побуті. Так, старовинні назви «Золокари» й «Шагани» зникли з карти України у 1946 році, але народ дбайливо зберігає топонімічні особливості свого краю. До речі, саме під час радянського перейменування старовинні, оригінальні назви сіл і селищ Одеської області, у тому числі й Бессарабії, втратили свою історичну самобутність, і стали Василівками, Петрівками чи Іванівками.“З метою вказувати більш точну географічну назву, звичайно, варто подумати про повернення до історичних витоків того чи іншого населеного пункту. Повертати старі назви можна, тільки не комуністичні”, – пояснив СИЛІ ГРОМАД Сергій Гуцалюк, директор Південного відділення Українського інституту національної пам’яті (УІНП).
До слова, ще одне село Приморське, яке теж розташоване на березі Чорного моря, є і у Вилківській громаді. Що цікаво, усі три села Приморське мають у своєму складі рекреаційні зони, куди влітку приїздять тисячі відпочивальників. Але через гугл-пошук саме “вилківський” населений пункт першим вибиває навігатор, – мабуть, через більш розвинуту курортну сферу, якою частіше користуються пошукові системи.
Завдяки адміністративно-територіальній реформі, села-однойменці опинилися чи не в кожному районі. Так, наприклад, на території нового Болградського району, до якого приєднані Арцизький і Тарутинський, тепер є дві Василівки і аж три – Виноградівки. Часто ці села – у сусідніх громадах, тому зрозуміти, про яку йде мова, не одразу вдається.
Тож вірогідно, складнощі, яких завдають однакові географічні назви різних населених пунктів, виникатимуть і в майбутньому. У Болградському районі районна влада вже звернулась до керівництва ОТГ з проханням перейментувати деякі села або повернути їм історичні назви.
Відродити старовинні імена населеним пунктам можуть їхні місцеві органи влади, – прийнявши відповідне рішення на сесії. Перейменування населених пунктів та районів ухвалюється постановами Верховної Ради. Те ж саме стосується і назв для об’єднаних територіальних громад.
Як зазначають в Українському інституті національної пам’яті, під час зміни топографічних назв чи їх відродження варто дотримуватись унікальності місцевої топоніміки (балки, річки, ліси тощо), враховувати географічні, економічні та етнічні особливості населених пунктів.
Але першочергові рішення – за мешканцями самих громад.
Авторки – Оксана Піднебесна, Вікторія Алєксєєнко