“Уперше в історії України, вперше в історії українських виборів гендерна квота є не формальною, а реально захищеною… І серед переліку документів, серед вимог до виборчого списку є врахування 40-відсоткової квоти представництва різних статей як найменша пропорція. Тобто в кожній п’ятірці переліку кандидатів щодо виборів до місцевої ради у громадах від 10 тисяч виборців має бути збережена пропорція двоє до трьох: або три чоловіка і двічі жінки, або три жінки і два чоловіка”, — пояснила вона.
Водночас Айвазовська уточнила, що на етапі розподілу цього переліку за територіальними списками ця пропорція також має бути збережена, тому що “громадяни у бюлетені будуть бачити назву політичної партії та список кандидатів від п’яти до дванадцяти, з якого треба обрати номер особи, якій хочуть надати найбільшу підтримку”.
“Списки формально називаються відкритими, але для того, щоб відбулося перерейтингування кандидата або кандидатки у списку, потрібно набрати чверть виборчої квоти. Це не гендерна квота, не плутайте, — це вага одного мандату в територіальній громаді. І не менш, ніж чверть від одного мандату, треба заробити персонально кандидату через голосування за оцей номер у списку партії. Якщо все значно спростити, то гендерна квота захищена на першому рівні: списки не будуть зареєстровані, якщо вона не буде дотримана. Тому для партій це зараз величезний виклик: у короткі терміни знайти не менш, ніж 40% жінок для реєстрації і подання, а в громадах нижчого рівня партія має зберігати квоту в 30%”, — зазначила координаторка виборчих програм Громадянської мережі ОПОРА.
Як повідомляла СИЛА ГРОМАД, 15 липня Верховна Рада ухвалила постанову про призначення чергових місцевих виборів на 25 жовтня 2020 року.
Гендерна квота – це система позитивних дій, яка спрямована проти дискримінації за ознакою статі. І відповідно до ст. 2 та ст. 21 Загальної декларації прав людини (1948р.) Кожна людина повинна мати всi права i всi свободи, проголошенi цiєю Декларацiєю, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального чи соцiального походження, майнового, станового або іншого становища. А також кожна людина має право брати участь в управлiннi своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. Першою країною, яка запропонувала введення політики гендерного квотування, була Швеція наприкінці 1960-х років. І вже у 1970-80-ті роки ця практика стала складовою політичного спрямування Швеції, Норвегії та Фінляндії.