Під час будівництва та у перші десятиліття існування, сходи мали іншу назву. Історично їх називали Приморськими сходами, а сучасне найменування почало використовуватися лише після виходу радянського фільму «Броненосець «Потьомкін”» та закріпилося як радянський ярлик.
Про це повідомляє Інститут національної памʼяті.
Сходи збудували у 1837–1841 роках за проєктами архітекторів Франца Боффо, Авраама Мельникова та інженера Джорджа Аптона.
Вони з’єднали центральну частину міста з портом і стали важливим елементом інфраструктури, що забезпечував доступ до морського узбережжя. Назва «Приморські сходи» відповідала їхньому функціональному призначенню та географічному розташуванню.
Водночас князь Григорій Потьомкін, помер у 1791 році – майже за пів століття до їх будівництва – і не мав відношення до створення цієї споруди.
Назва «Потьомкінські сходи» набула поширення після виходу у 1925 році фільму Броненосець «Потьомкін» режисера Сергія Ейзенштейна. У стрічці сходи стали місцем ключової сцени, що сформувала їхнє нове символічне значення та перетворили їх на декорацію «російської революції».
Після цього топонім почав активно використовуватися у публічному просторі, а згодом закріпився як російський маркер на офіційному рівні.
У сучасному публічному просторі питання історичної назви сходів розглядається в контексті дослідження міської топоніміки та переосмислення радянської спадщини. Дослідники наголошують, що первісна назва – Приморські сходи – відображає їхню реальну історію та функцію як частини портової інфраструктури.
Цікаво, що перше масове збройне повстання матросів у червні 1905 року на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський». 11 днів вони курсували Чорним морем за маршрутом Тендрівська затока – Одеса – Констанца – Феодосія – Констанца.
29 червня навіть обстріляли Одесу з корабельної гармати – не спричинивши людських жертв. Зрештою команда броненосця попросила політичного притулку в Румунії. Тобто сцена «розстрілу на сходах» — це художній вимисел Ейзенштейна.