Виробництво Одеського осетринницького комплексу розташоване на двох ділянках – у 77 та 220 км від Одеси й наразі нарощує потужності виробництва та переробки. Сьогодні продукція підприємства споживається як на внутрішньому ринку, так і експортується до Молдови, Тайваню, В’єтнаму, ОАЕ та США.
Про це розповіли у департаменті аграрної політики, продовольства та земельних відносин Одеської ОДА.
«Одеський осетринницький комплекс» – унікальне підприємство аквакультури на півдні України, що має статус племінного репродуктора за 5 напрямками, зазначили у департаменті. Основним видом діяльності підприємства є відтворення генетично чистих ліній осетрових та інших аборигенних видів риб, що мешкають в дельті річки Дунай і Північно-Західного краю Чорного моря, в тому числі занесених до Червоної книги України.
Одеський осетринницький комплекс. Окрім вирощування осетрових тут виробляють чорну харчову ікру преміум-класу білуги, сибірського осетра, російського осетра, стерляді і золоту ікру стерляді-альбіноса.
Виробничі потужності підприємства розташовані на двох ділянках:
Ділянка №1️ – секція рециркуляционної системи аквакультури (установка замкнутого водопостачання – УЗВ) знаходиться на відстані 77 км від міста Одеси. Тут вирощують осетрових (повний цикл – від ікринки до ікринки) в умовах, які відповідають найвищим стандартам.
Ділянка №2️ – повносистемна секція рибництва (повносистемне технологічне рибне господарство – ПТРГ) знаходиться в екологічній зоні біосферного заповідника дельти Дунаю на відстані 220 км від Одеси. Тут вирощують рибу в умовах, максимально наближених до природних, при цьому використовують тільки чистопородні лінії видів дикого типу. На цій ділянці є секція інкубації, де отримують запліднену ікру і малька.
“Завод з переробки риби та лінія з виробництва осетрової ікри – наша гордість. Тут ми виробляємо чорну харчову ікру преміум-класу білуги, сибірського осетра, російського осетра, стерляді та золоту ікру стерляді-альбіноса”, – зазначають на підприємстві.
Повномасштабна війна принесла низку проблем. Найбільше компанія постраждала з погляду людських ресурсів, логістики та дистрибуції продукції. Проте, завдяки адаптації, включаючи перенаправлення експорту через Молдову, підприємству вдалося зберегти виробництво.