До Одеси Анатолій Томницький переїхав з Херсона. Там чоловік працював в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства. Про повномасштабне вторгнення він дізнався по дорозі на роботу.
“Йдучи вже на роботу, мені вже почали телефонувати мої рідні і близькі люди, дружина каже: “Ти розумієш, які речі зараз відбуваються? Почалась війна”. Вдома вже на власні очі бачив, як висаджувався десант на Антоновському мосту, як кружляли вертольоти біля нашого Херсона, як відбувались перші потужні вибухи”, — згадує Анатолій.
В окупації Анатолій з родиною перебували пів року. Згодом вони вирішили виїхати з міста до батьків у село. Чоловік розповів, що до них приходили російські військові та проводили обшуки. Під час одного з них у телефоні його сина побачили відео з ЗСУ.
“Заходили, проводили обшуки, я сам рибак і знаходили моє рибацьке спорядження, форму камуфляжну. Вони кажуть: “Так Ви партизан?” Кажу: “Та ні, я рибалка, ось мої речі”. Але це їх не зупиняло. У сина побачили відео. Військові ЗСУ вітали жінок з Днем Святого Валентина. Як побачили це відео – вони шаленіли. Вони кажуть: “Ми зараз тут вас розстріляємо, ану роздягайтеся швидко, може у вас там якісь татуювання, може ви з “Правого сектору”, — розповів чоловік.
З-під окупації родина виїжджала понад шість днів. За словами Анатолія, на кожному блок-пості їхні речі перевіряли, дивились телефони. Найбільше часу вони простояли у Василівці.
“Ми ще виїжджали через Мелітополь і були чеченці, кадировці і кого там тільки не було. На кожному блок-пості твої речі перевіряли, телефони дивились. У самій Василівці ми простояли 5 ночей і 6 діб. Дуже було важко дивитися, як під палючим сонцем страждають наші люди”, — розповів чоловік.
В Одесі Анатолій продовжує займатися науково-дослідною діяльністю, тут разом з іншими закладають ділянки, розробляють різноманітні сільськогосподарські технології. А ще — волонтерить у центрі “Гостинна хата”.
“Душа болить за рідною Херсонщиною, за своєю науковою установою. Майже пів місяця назад прилетів КАБ і вщент зруйнував центральний корпус нашого Інституту. У мене просто все в душі переверталось. Особливо шкодую за зимовим садом нашим, де ми вклали всю нашу душу, всі наші сили, висадили нові екзотичні рослини, пальми, банани і цитрусові. Без болю на це дивитися неможливо”, — зазначив чоловік.
Анатолій каже, що планує повернутися додому щойно там припиняться обстріли.
Джерело – Одеса Суспільне