Петриківський розпис – це магія, яка полонить душу і не відпускає. Таке безмежне почуття проймає кожен задум майстрині Тетяни Борбели із села Борсуки, що на Балтщині. На її роботах оживає гордість українців – петриківський розпис. Цей народний живопис зародився в українському селі Петриківка. У 2013 році його включено до Списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.
“Чесно кажучи, я не думала, що прадавнє ремесло когось сьогодні цікавить. Малювала для себе. Спочатку були мальовки на папері. Потім спробувала розмальовувати кухонні дощечки”, — розповідає пані Тетяна.
Вона із завзяттям почала вивчати секрети петриківського розпису, значення його символів. Долучилася до мистецьких груп і опановувала декоративно-художній розпис. Вивчала традиції, літопис цієї квітучої гілки культури.
Візерунки, зроблені «кошачками»
Росписані горщики
“Я вже вміла тримати в руках пензлик і олівець, бо малювати люблю з дитинства. Малювала і в дитсадку з дітками після закінчення Білгород-Дністровського педучилища. Але то були малюнки не зовсім досконалі. Я й сьогодні дуже прискіпливо ставлюсь до своїх робіт”, — мовить жінка.
Й насправді вона дуже серйозний критик своєї творчості, але це лише допомагає розвиватися, адже при такому підході вдосконалюється майстерність. Тут все має свою роль: і кольорова палітра, і розмір та матеріал пензлів, і настрій художника.
“Багато елементів петриківського розпису наносяться на виріб пензликом з котячої шерсті. Його називають «кошачка». Він робиться власноруч з пучка котячої шерсті, примотаного до палички чи олівця. Саме він дає унікальний візерунок, краплеподібний мазок, який іншими пензликами не отримати. А шерсть для цього береться з-під лапки котика. Таким чином я експлуатую своїх улюбленців”, — сміється майстриня.
Жар-птиці й кетяги калини пензлем
Росписані тарілки
Досконалими й вишуканими є вироби Тетяни: тарелі, горщики, філіжанки, декоративні вази, підставки та інші предмети побуту. Почерк майстрині народного розпису відомий у багатьох громадах Подільського району. Зачаровують розмальовані зупинки у селах Балтщини і Кодимщини, піч у Кодимському історико-краєзнавчому музеї, фестивальна хата в Івашкові.
А на стіні магазину агрофірми «Кодима» серед кетягів калини та жоржин токують казкові жар-птиці. Останні витвори мистецтва творилися гуртом з умільцями художнього малювання землячками Галиною Петрішиною та Наталією Андрусяк.
Розпис печі в Кодимському музеї
“Буває, хочу змалювати вподобаний орнамент і берусь за роботу. Але з-під пензлика народжується щось нове, з дивними візерунками, айстрами, мальвами, півоніями, які не мають нічого спільного з тим малюнком, який мені припав до душі, — ділиться Тетяна. – Народне малярство тим і славиться, що кожен майстер втілює щось унікальне, своє”.
А потім захоплено розповідає про елементи петриківського розпису, серед яких основним є квітка. Тільки у всіх вона різна.
Ще одним секретом петриківських робіт є застосування фарб у своїх відтінках, без їх змішування. Майстриня каже, що таким чином вони виконують своє призначення – несуть легкість і життєдайність.
В очікуванні першої виставки
Сьогодні у Борсуках оновлюється музейна хата. З-під пензля Тетяни народжуються візерунки на старовинній печі – годувальниці сім’ї, на стінах. Також майстриня дарує друге життя музейним експонатам – старим глечикам, додавши їм петриківського шарму. Тут зберігаються унікальні вишивки, ткані килими та інші старожитності. Незабаром у музеї можна буде спробувати навчитися давнього українського ремесла та придбати петриківську пам’ятку.
А до Дня села Борсуки, що відзначається у серпні, Тетяна Борбела готує свою першу персональну виставку.
Авторка – Любов Кузьменко