Іван — офіцер державної прикордонної служби України. Внаслідок оборони Маріуполя на початку повномасштабної війни він та його побратими потрапили у полон. Там Іван пробув вісім місяців. Що було в полоні, прикордонник розповів журналістам Суспільного.
Івану 32 роки. Майже 15 з них він несе службу. Війну прикордонник зустрів на Донеччині — в населеному пункті Сартана. Потім підрозділ, де служив Іван, перемістили спочатку на охорону Маріуполя, згодом — на завод Ілліча.
“3 березня ми перемістилися на завод Ілліча, де виконували завдання і ЗСУ, і Нацгвардія. Наш підрозділ був розосереджений по периметру заводу Ілліча, під час нашого перебування це були щоденні, 24 на 7, обстріли артилерією, авіація бомбами, ракетними ударами з авіації та з кораблів в Азовському морі. Звісно, було страшно на той час, тому що ми не знали взагалі, яка кількість особового складу РФ, яка техніка, яка задіяна їхня авіація, танки, артилерія, що направляються в наш бік зі сторони окупованих територій Донецької області”, — розповів Іван.
Військові оборонялися до останнього, каже Іван. 12 квітня їх взяли в кільце. Після цього Івану довелося пережити вісім місяців полону: спочатку в кілька днів Сартані, потім в Оленівці.
“Вони нас змушували вивчати і гімн РФ, і вставати зранку під гімн РФ, шикуватися на вулиці, слухати той гімн, в деяких моментах його виспівувати, і не тільки гімн, а й пісні, які виконують їхні російські виконавці. Харчування слабеньке було в Оленівці, але поряд з тим, я набрався сил. Хлопці, які зі мною перебували, хлопці, які досі перебувають в полоні, вони в це вірять і я вірив, що нас найближчим часом обміняють, ми про це говорили щодня“, — розповів Іван.
В Оленівці Іван був до 1 жовтня. Далі його та побратимів перевезли до колонії у Воронезькій області.
“Допитували нас, ставилися питання такого формату: що робили в Маріуполі, чому пішли проти військ РФ, чому приймали участь в цій військовій операції. Всі казали: у нас обов’язок, ми давали присягу на вірність Україні, на вірність нашої державі, тому ми не могли ніяк не відступити, не здаватися в той час, тому виконували свої обов’язки”, — додав прикордонник.
Івана обміняли 26 листопада. Після повернення в Україну йому знадобилось більше тижня, щоб усвідомити те, що сталось.
“Емоції були дуже сильні, не передаш їх навіть зараз. Як здійснили обмін, протягом десяти днів не могли прийти до себе і зрозуміти, що нас обміняли. Дуже були щасливі, але також переживали за хлопців, за тих, що залишилися. Я щоденно стежу за тим, що робиться в світі, і чекаю на хлопців, які там перебувають. Дуже багато друзів, побратимів ще знаходиться в полоні РФ“, — розказав Іван.
За словами прикордонника, у полоні сил додавали думки про рідних та близьких людей. Після обміну Іван вирішив побратися зі своєю дівчиною Мариною. Пара разом уже 10 років.
“Зробив пропозицію на 31 грудня 2022, на самий Новий рік. Отримав відповідь “Так”. 26 січня ми розписалися в Одесі, а 29 обвінчалися у мене вдома. Чому 26? Тому що 26 обмін був, я захотів, щоб 26 число було зафіксовано в шлюбі“, — сказав Іван.
Після обміну Іван пів року проходив лікування відомчих шпиталях, далі була реабілітація, після якої прикордонник продовжив кар’єру військового. Зараз він живе та несе службу в Одесі, чекає повернення своїх побратимів з полону та вірить в перемогу України.
Джерело – Суспільне Одеса