Ракетний удар по селищу Сергіївка, що у Білгород-Дністровському районі на Одещині, став великою трагедією для всієї України. Дві ворожі ракети, запущені вночі російськими військами, стали смертоносними для 22 людей. 16 жителів 9-поверхівки, що по вулиці Чорноморська, 23, загинули на місці, одна жінка від отриманих поранень померла в лікарні. Ще п’ятеро людей загинули на базі відпочинку, яка по сусідству. Як постраждалі пережили страшні події, чи оговтались після ракетних ударів, та як живе Сергіївка після трагедії, – дізнавалася СИЛА ГРОМАД.
За даними ОК “Південь”, у ніч на 1 липня 2022 року три ракети Х-22 випустили із літака ТУ-22 з напрямку Чорного моря. Одну з них збили Сили протиповітряної оборони (ППО). Проте дві інші зруйнували житлові будівлі, і призвели до жертв 22 людей, серед яких – діти. До лікарень Білгород-Дністровського району потрапили 37 людей з пораненнями різного ступеню тяжкості.
Перший удар прийшовся саме по базі відпочинку “Годжі”: тут досі можна побачити повністю зруйновані корпуси, басейн, розтрощену територію. Каміння, уламки бетонних плит, залишки меблів, сантехніки розкидані по всьому периметру.
Друга ракета поцілила у будинок по вулиці Чорноморська, 23 у Сергіївці, де мирно спали люди. Тут зруйнований цілий під’їзд, з першого по дев’ятий поверх. Від удару звідусіль вилетіли вікна, балкони, вирвало двері, навіть погнуло бетонні перекриття між поверхами.
Жителі цього будинку приходять до своїх колишніх помешкань. Хто міг – врятував частину речей. Проте зараз жити багатьом немає де. Серед них – і Володимир Шанюк, йому 61 рік.
“Перший гуркіт я почув, не міг зрозуміти, що таке. Сів навпочіпки, притулився до стіни. Коли другий вибух, полетіло все звідси: вікна, двері, все оце. Жах. Спалах. Встав, кров тече, пробило ногу, артерія. Досі не заживає”, — розповів Володимир.
Олександра Михайлівна Шевчук живе у будинку по вулиці Чорноморській з 1986 року, вчителює у тутешній школі. Її квартира на другому поверсі, близько до епіцентру удару. Під час вибуху жінка перебувала в квартирі, і хоча встигла вийти, поранила ноги, отримала струс мозку.
“Я не можу сказати була сирена чи не була, не знаю, але постійно я ховалася в сховище. Цей раз я підняла вазон, розвернулася почала виходити з кімнати, і в кімнаті мене застав вибух. Я встигла схопити халат, і боса без нічого вийшла памятаю що стояла на порозі, порізані вени, сусіди винесли …потім мене забрала швидка допомога, – ділиться пані Олександра.
Іншим сусідам, розповідає жінка, так не пощастило. Багатьох із тих, з ким десятилліттями жили поруч, загинули під уламками, або ж покалічені склом. Більшість родин стали бранцями своїх квартир, бо двері до їх помешкань від удару були заблоковані. Поки рятувальники розбирали завали, щоб до них дістатися, постраждалі загинули через велику втрату крові.
“Поряд в трикімнатній квартирі жила жінка, вона загинула. На третьому поверсі наді мною ніхто не жив, на четвертому поверсі загинула сім’я Ващуків, залишилась дівчинка, як вона лишилась жива, не знаю. Але пам’ятаю, що вона дуже кричала, – там мама й батько, допоможіть їм. Пам’ятаю як дуже кричала Лариса Пилипівна Шмалько, вона вийшла скривавлена повністю, син старший прибіг”, – пригадує події тієї ночі.
Пані Олександра зізнається: дотепер, хоч минуло вже 4 місяці від вибуху, підсвідомо боїться вікна й балкону. Розуміє, що небезпека може застати зненацька:
“Увечері до вікна не підходжу. Дуже боюся моря, знаю що небезпека йде від моря”, – зі сльозами на очах каже жінка.
Ворожа ракета потрапила у фундамент другого під’їзду будинку на Чорноморській. Її смертоносні уламки досі можна побачити під зруйнованою будівлею. . На дев’ятому поверсі – квартира Антоніни Срібної, вона також працює у школі. Від російської ракети загинув її чоловік, йому було 43 роки. У цій квартирі вони мешкали разом з синами, яких в ту ніч не було вдома. Та й подружжя влітку бувало рідко, чоловік фермерував у селі, а в той злощасний день обоє приїхали сюди, щоб… полити вазони. Ніч стала фатальною, для Олександра.
“Приліт був саме в дитячу кімнату. Ми почули перший вибух, чоловік повернувся, забіг назад, щоб забрати документи. Якраз в момент приботу я була в коридорі, “правило двох стін” мене врятувало. А на нього посипалось все скло з вікна, він не встиг вийти”, – ледь стримує сльози пані Антоніна.
Пригадує: вхідні двері з квартири від удару заклинило, вони розшарувались і заблокували їй вихід. Коли медики за допомогою сусідів змогли пробратись до її квартири, чоловік вже не дихав. Жінка планує повернутися додому з синами, яким 15 та 11 років. Каже, хлопці важко перенесли втрату батька
“Дуже хвилювались за меншого, він був татовим улюбленцем, і коли він дізнався, весь час питав, а як це, – тата більше не буде з нами? Це сплюндроване дитинство дітей, які втратили батьків, батьки, які втратили дітей, моя свекруха ховала сина, а після цього її саму заббрали з серцем до лікарні. Не має так бути…”, – каже Антоніна.
Серед врятованих жителів багатоповерхівки – Ігор Левченко, він є депутатом Сергіївської селищної ради. Того вечора він встиг спуститись до укриття, тому врятувався, не отримавши жодної подряпини.
“Того вечора я приїхав додому з роботи, дивився телевізор, і за кілька хвилин до вибуху зник інтернет. Я взяв телефон, щоб перевірити і тут почув вибух, прилетіло перший раз не в нас, а в готель. Я одразу побіг у бомбосховище. Від вибухової хвилі там теж вирвало двоє дверей”, – пригадує він.
Вибухова хвиля, розповідає Ігор Левченко, оглушила навіть тих, хто був в укритті, в один момент здалося, що забракло повітря. Проте усі, хто встиг спуститись разом з ним, вціліли і почали рятувати сусідів.
У перші дні після трагедії усім постраждалим допомогли волонтери: організували збір речей, привезли харчі, допомагали пораненим з ліками у шпиталях. Відгукнулися й підприємці: так, у санаторій “Золота нива” у Сергіївці заселили людей, що втратили дах над головою.
Серед них – Валентина Мартинюк. 71-річна жінка пригадує події тієї ночі до деталей:
Одразу після масштабної трагедії з Сергіївки повиїздили майже усі родини з дітьми. Населення курортного центру зменшилось удвічі, зараз тут близько тисячі жителів. Люди злякались можливого продовження ракетних обстрілів та виїхали подалі від небезпеки, розповіли в селищній раді.
“Велика частка людей виїхала, в тому числі й бізнес, підприємці. Дуже важка ситуація, 26 постраждалих будинків, 817 квартир, 1027 вікон. Якщо порахувати, одне вікно (коштує – авт.)7-8 тисяч”, – повідомив СИЛІ ГРОМАД Анатолій Чередниченко, голова Сергіївської селищної ради.
“Після того як був прильот, люди які живуть в Сергіївці та навкенуги, відчули цей удар, хвиля була серйозна, шибки у вікнах повилітали в радіусі 1000 км. Відповідно, люди злякалися, почали терміново виїздити, після цього населення Сергіївки зменшилось вполовину то точно”, – розповідає Олег Полянський, заступник голови Сергіївської громади.
Місцева влада доклала великих зусиль, щоб допомогти постраждалим. За кошти, які після трагедії зібрали сусідні громади Білгород-Дністровського району, а це 3,9 млн гривень, провели аварійні роботи з відновлення багатоповерхівки: ліквідували місце удару, укріпили фундамент, готують будівлю до зими. На поховання загиблих Сергіївська рада виділила родичам власні кошти, ще по 100 тисяч гривень на кожного загиблого і по 50 тисяч пораненим – виплатила Одеська обласна рада. Субвенцію з обласного бюджету для реконструкції будівель отримали у розмірі 2 млн 365 тисяч гривень.
Аби повністю відновити зруйнований дім, потрібно від 46-60 млн гривень, каже очільник громади Анатолій Чередніченко. Таких коштів місцева влада не має: два роки до війни через ковідні обмеження, ще до повномасштабного вторгнення, практично не працювати курорти, які більшою мірою наповнюють місцевий бюджет. Місцеве населення, яке раніше було зайняте у сфері туризму, зараз роботи не має, відповідно – бракує доходів в бюджет. Тому селищна рада розраховує отримати кошти на відновлення постраждалих будівель з обласного, державного бюджету, а також підготувала документи на розгляд в Європейський інвестиційний банк, який працює з Мінрегіоном.
“Від Одеської області ми єдині, хто подав проектно-кошторисну документацію, сподіваємось отримати кошти на відновлення. На виконкомі прийняли рішення, виділяємо гроші на закупівлю будівельних матеріалів тим, хто зможе самостійно виконати ремонти, якщо ні – допоможемо людям силами ЖКГ. Жителі, квартири яких пошкоджено, це 7-9 квартир, і які змушені будуть орендувати житло, ми будемо компенсувати вартість проживання”, – поділився Анатолій Григорович.
Допомогу жителям Сергіївки, які постраждали від ракетного обстрілу росіян, надали місія ООН і Червоний Хрест, виплативши по 6600 гривень на кожну постраждалу особу. Долучилося багато інших благодійних організацій. Проте через велику кількість людей, які виїхали з курортного селища, складно говорити про майбутній розвиток громади, як мінімум, до кінця війни.
СИЛА ГРОМАД підготувала великий відеорепортаж з історіями врятованих мешканців Сергіївки.
Авторка – Оксана Піднебесна