Родина з Харкова – Людмила Воротинцева, її 70-річна мати і двоє синів місяць просиділи під бомбардуваннями. У те, що почнеться війна не вірили до останнього, тому, кажуть, і не виїхали завчасно. Там, у квартирі на 9-му поверсі минули їх найстрашніші дні.
З харків’янами, які тепер живуть у Любашівці, поспілкувалась знімальна група СИЛИ ГРОМАД.
Вимушені переселенці розповідають: мешкали в районі Північної Салтівки, який першим почали обстрілювати російські війська. 70-річній Валентині довелося перебратися до квартири доньки з онуками, бо її будинок був у крайньому ряду, який палав від ракетних обстрілів росіян.
“Ми просто дивились, як летять ракети, летіли з району Білгорода, з району Циркунов, відти з Волчанська, ми бачили ці ракети. Було страшно, як ТЕЦ наша горіла, це був такий вогонь! І коли почала палати вулиця, паралельна їхньому дому (показує на доньку), ми зрозуміли що ми більше не зможемо бути під бомбардуваннями”, – розповіла Валентина ШАМОТА, біженка з Харкова.
До Любашівки родина добиралась дві доби. Найбільше хвилювались за дітей, бо вже тоді чи не щодня гинули люди у Харкові. Зараз хлопці 12 і 15 років навчаються у місцевій гімназії, дистанційно, вже освоїлись. Та харків’яни досі бояться гучних звуків, – страх війни, кажуть не минув. Поки діти навчаються, старші щодня з тривогою чекають втішних новин з рідного міста.
Сільський побут не лякає родину, хоча у Харкові вони жили у міській квартирі, тим більше що у Любашівці є вода, газ, а в будинку опалення. Старенька облицьована хата з криницею, городи, веранди й літні кухні. Тут готують їжу, можуть спати спокійно. Сюди забрали й двох улюбленців, котів. Як і у всьому селищі, тут квітнуть яблуні й вишні, а після руйнувань та обстрілів цей куточок здається раєм, каже Валентина Петрівна, не стримуючи сліз.
Любашівська громада розселила понад 110 людей, які втекли від війни, у будинках місцевих жителів, і дуже вдячні людям, які надали свої помешкання для українців, котрі втратили останнє.
Більше – у відео СИЛИ ГРОМАД:
Авторка – Оксана Піднебесна