Радянська модель жорсткої вертикалі, що була побудована на «вказівках зверху», довгий час демонструвала вдавану керованість, однак у підсумку виявилася абсолютно недієздатною, на відміну від децентралізації. Завдяки якій громади отримали більше відповідальності, повноважень і фінансових ресурсів. Розпочався планомірний процес передачі на місця й основного пакета публічних послуг, ключовою ідеєю яких стала повсюдна доступність. Важливе значення в процесі реалізації повсюдності та доступності державних послуг відводиться інституту старости, передає «Децентралізація».
Старости (війти) з різними повноваженнями (аж до судочинства) в різний час існували на українських землях. Це європейська форма низинного самоврядування, сенс якої закладено в самій назві. «Війт», як і «адвокат» походить від латинського «vocatus». За великим рахунком староста — це такий собі адвокат мешканців свого округу.
Поставити зупинку в селі, відремонтувати кладку через рівчак, усунути загрозу для громадського спокою — це робить староста різними способами, наданими йому законодавством. Завдання старости — забезпечити розвиток та представити інтереси усіх жителів громади.
Значне розширення повноважень старост стало можливим завдяки закону Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку інституту старост, який влітку підписав президент України Володимир Зеленський. Документом передбачено правове регулювання утворення старостинських округів та діяльності їхніх очільників.
Саме староста є низовою ланкою, яка опікується потребами кожного мешканця в рамках життєдіяльності громади. Вони мають право брати участь у засіданнях ради чи виконкому, виступати на них з пропозиціями та зауваженнями. Долучатися до розробки бюджету або стратегії тергромади інших проєктів рішень ради та виконкому (в рамках старостинського округу). За рішенням ради старости можуть надавати адміністративні послуги та здійснювати контроль за використанням комунального майна.
Завдяки проєкту Мінрегіону та МВС спільно з Нацполіцією «Поліцейський офіцер громади», старости можуть стати помічниками офіцерів поліції.
Тобто староста — це такий собі завгосп з певним набором політичних і безпекових функцій, людина, яка дбає про інфраструктуру та розвиток старостинського округу, і в якої люди, за потреби, можуть на місці оформити базові документи.
Схожа форма місцевого самоврядування вже функціонувала в Україні раніше, — вона існує зараз у Польщі. Саме польська модель багато в чому була прикладом для нашої країни, хоча і з деякими відмінностями.
Наприклад, у Польщі відповідник нашого старости — солтис — не має зарплати, його дохід — це відсоток із податку на землю, який він збирає.
Солтис має право працювати деінде, а наш староста, згідно з законом є посадовою особою місцевого самоврядування, і тому має змогу за потреби здійснювати лише викладацьку, наукову чи творчу діяльність.
Підзвітність старости раді і голові ТГ з одночасною забороною підприємництва — є свого роду запобіжником від можливих корупційних ризиків. Водночас дозволом на наукову діяльність чи викладання ми усуваємо бар’єри для професійного зростання старостинського кадрового потенціалу, адже авторитетні лідери в селі часто — це нинішні чи колишні педагоги або працівники сфери культури.
Враховуючи прогнозні кількісні показники після створення всіх старостинських округів, країні знадобиться близько дев’яти тисяч старост. Після завершення адміністративної частини трансформації країни в межах децентралізації посада старости стане важливою ланкою в комунікації між мешканцями громади, її органами місцевого самоврядування і державою.
По суті, староста стане відправною точкою всієї реформи, головний сенс якої — побудувати країну, комфортну для всіх.
