У селі Приморське, що в Лиманській територіальній громаді на Одещині, місцеві жителі обурені діями чиновників з Національного парку «Тузловські лимани». Бо дізналися, що тимчасове керівництво в особі в.о. директора Ірини Вихристюк, має намір відібрати їхню територію. Вже рік через Одеський окружний адміністративний суд НПП намагається скасувати межі села Приморського, які затверджені у генеральному плані. Тим часом, сам Нацпарк за 12 років існування не розробив власної документації, яка б чітко визначала межі Національно-природного парку.
Мова йде піщану косу Чорного моря, куди влітку приїздять сотні туристів. Споконвічно ця територія була улюбленим місцем відпочинку для місцевих жителів. Крім того, завдяки природним і кліматичним умовам приморчани можуть годувати свої родини, надаючи послуги туристам. Та віднедавна все це – під загрозою. Бо Національно-природний парк “Тузловські лимани” вирішив скасувати передачу піщаної смуги до меж села. Місцеві жителі схвилювались не на жарт: кажуть, Нацпарк вже заблокував для них вхід на пляж з боку “Маяка”, тепер зазіхає і на всю піщану косу:
“Виходить так, що через “Тузловські лимани” у нас взагалі не буде ніякої території, все виявиться їхнім! Мені цікаво, що крім прибережної території, їхня територія це ще 200 метрів моря, ще й прикордонні війська мають питати дозволу в Нацпарку? Ірина Михайлівна сильно багато хоче забрати території, мало того, що вони тут ради не можуть дать, крім того що вони ловлять браконьєрів, вони ще не посадили дожного дерева на обривах, щоб вони не обвалювались. Не прибрали свою територію в районі курорту Расєйка. Ми пану Русеву задавали питання – це ваша територія? Ваша. А оці купи сміття що валяються, памперси? – Він каже: це повинна прибирати сілська рада”, – ділиться з нами Микола ГУТ, місцевий житель.
“Тепер уже дойшло до коси. Це виходить так, если вони її у нас заберуть, то наші люди не зможуть рибинку зловить, на той самий пляж не зможуть добраться? Це ж неправильно”, – каже Людмила Сімаченко, місцева жителька.
До приморців на зустріч завітав голова Лиманської громади. Василь Резніченко розповів жителям про законні підстави розширення меж села. Згідно із п.4 ст. 173 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної власності передається у власність громаді, що й відбулося під час реформи децентралізації. Татарбунарська районна рада, перед своєю ліквідацією виконала свої зобов’язання і включила до меж села Приморське піщану косу, яка до того була у держвласності. Згодом село Приморське увійшло до складу Лиманської громади. Тим часом, Нацпарк оскаржує включення піщаної коси до меж села, бо вважає, що вона має відноситись до природно-заповідного фонду.
Конфлікту могло б і не бути, якби не багаторічна проблема, створена самим НПП, каже Василь Резніченко, – адже досі не визначені ані конкретні межі Нацпарку, ані зонування земель під рекреаційну, господарську та інші види діяльності. Натомість, чиновники з НПП вирішили забрати землю у сусідів, Лиманської громади, через суд. Розгляд справи триває в Одеському окружному адміністравному суді.
“Сьогодні Нацпарк подав до суду скасувати рішення Татарбунарської районної ради. Суд не відбувся, перенесений на іншу дату. Ви розумієте, чим це все може закінчитись? У нас заберуть піщану косу Чорного моря, а нам курорти без піска, без берега не потрібні”, – звернувся до присутніх Василь Резніченко.
Місцеві жителі скаржаться: Національний парк мало того, що оточив свою територію шлагбаумами, тепер ще й зазіхає на їхній пляж. Побоюються, що прохід до моря стане всюди платним, яким він є зараз у Нацпарку: при вході охоронець вимагає з кожного авто по 50 гривень.
“Щоб заїхать на маяк відпочить людям – стоять шлагбауми. Із замком, ти так просто туди не заїдеш. Беруть дань, за що беруть дань – незрозуміло”, – обурюється місцевий житель Руслан.
Депутат колишньої Татарбунарської райради Ігор Вторенко, що був присутнім на зборах, приніс документи про створення НПП і продемонстрував людям, де саме і на яких територіях може вести свою діяльність Національний парк. Проте, як не раз заявляла сама керівниця Нацпарку Ірина Вихристюк, цих угідь парку надто мало, тому він претендує ще й на прилеглі території. А це вже – городи місцевих жителів.
“Щоб заїхать на маяк людям відпочити – стоять шлагбауми. Тепер так просто туди не заїдеш, беруть дань, а за що – незрозуміло”, – каже місцевий мешканець Руслан.
“А де зареєстровані документи що це є Нацпарк, пока що підпису нема нід? Вона дає талончик, щоб на Маяк проїхать, який можна в кожному магазині купить”, – розповіли СИЛІ ГРОМАД приморчани.
Судова тяганина Нацпарку з Лиманської громадою триває вже рік. Але керівництво НПП вдається до різних маніпуляцій, аби впливати на суд: приміром, заявляються у судові засідання в камуфляжі, з рюкзаками й камерами, ніби щойно повернулися з “відлову” браконьєрів. З таких “постановок” і залякувань люди давно зробили висновки, а от на суд НПП ще намагається вплинути й такими “методами”.
“Як давлять на суд. Вони беруть оту свою шайку, банду чоловік 20-30, починають знімати, йде тиск на суд, і вони приймають любе рішення. Може нам теж повезти на суд наших людей, щоб не було тиску однієї сторони, ми теж можемо поїхати, хай і нас почують” , – каже Ігор Вторенко.
Та поки суд триває, так звані екологи перетворили зону рекреації на майже режимний об’єкт, відрізавши його від звичайних людей шлагбаумами з озброєною охороною. Проте, як напередодні повідоимв голова Лиманської громади, у нього є безліч господарських питань до керівництва Нацпарку.
Про це Василь Резніченко повідомив на своїй офіційній сторінці.