В Одеській області триває процес передачі майна з районного рівня у комунальну власність громад. Йдеться про заклади освіти, культури, охорони здоров’я та соціальні об’єкти. Прийнявши у своє розпорядження нове майно, територіальні громади отримують змогу ним управляти та утримувати з власного бюджету. Лиманська громада Білгород-Дністровського району на Одещині на свій баланс бере кілька об’єктів, серед них – Будинок милосердя, де самотні люди проживають під соціальним супроводом. Раніше він був у власності Татарбунарського району, який вже розформовано.
Керівництво Лиманської громади не приховує: спершу довго сумнівалися, чи вистачить сил і ресурсів утримувати найвразливішу категорію громадян за власні кошти? Справа в тому, – розповідає голова Василь Резніченко, – що на утримання Будинку милосердя колишня районна влада щороку перераховувала близько 2 млн гривень. Ці гроші йшли на комунальні послуги та зарплати персоналу, який доглядає за 17 старенькими. Таких коштів у бюджеті невеликої сільської громади немає. Більше того, – через економічні негаразди, спричинені пандемією коронавірусу, у місцевій скарбниці бракувало близько 4 млн гривень на 2021 рік.
Тому нові видатки буквально “звалилися” громаді на голову. Перш ніж приймати рішення, у сільській раді ретельно взялися обмірковувати та шукати варіанти, з яких джерел знайти кошти на утримання соціального об’єкту.
Найперше, – звернулися по допомогу до Татарбунарської міської громади, яка погодилась перерахувати субвенцію у розмірі 720 тисяч гривень для утримання 10 своїх громадян, що постійно живуть в Будинку милосердя. Решта підопічних – з сіл Дивізія, Тузли, Трапівка і Приморське. Тому решту фінансування, у розмірі 1 млн 300 тисяч гривень сільська рада виділить з місцевого бюджету.
Як повідомив голова Лиманської громади Василь Резніченко, приміщення Будинку милосердя сільська рада вже прийняла на свій баланс, наразі триває юридична процедура – створення КУ «Центр надання соціальних послуг», яке й надаватиме соціальні послуги самотнім людям. Остаточно всі питання збираються вирішити на сесії Лиманської сільської ради, яка відбудеться 15 січня 2021 року. Депутатський корпус затвердить установчі документи нового підрозділу, а також його структуру та кількість персоналу.
Крім того, якщо раніше на утримання однієї людини в терцентрі Татарбунарський район витрачав 7 тисяч на місяць, то зараз громада планує збільшити фінансування до 9 тисяч гривень. Доведеться, кажуть, врахувати ріст заробітних плат та ціни на енергоносії. До слова, штат працівників Будинку милосердя також оптимізують: з 16 осіб залишать лише 10. Ці фахівці працюватимуть в територіальному центрі, який підпорядковується вже Лиманській громаді, а не району.
“Головна задача сьогодні – утримати Будинок милосердя і розвивати його далі. Мені дуже шкода, що декого з працівників нам доведеться звільняти, я б залишив усіх. Це вимушений крок, бо стоїмо перед неохідністю скоротити витрати на утримання закладу. Але плануємо розвивати Будинок милосердя, бо він тепер “наш”, у нас на балансі. Прагнемо збільшити кількість місць для проживання до 30-ти осіб одночасно. Це можуть бути не лише мешканці Білгород-Дністровського району, а й з усієї Одеської області. Плануємо, що як будемо надавати більше послуг, з часом збільшимо і кількість штату персоналу”, – розповів Лиманський сільський голова Василь Резніченко.
Сьогодні Будинок милосердя в селі Лиман – досить сумне місце, де доживають свої останні дні старенькі, самотні й немічні люди. Дехто не підіймається з ліжка, тому потребує цілодобового догляду. І хоч будівля ще у непоганому стані, вона потребує додаткових капіталовкладень, адже опалюється двома котлами, один з них – на електриці, інший на дровах. Питної води, як і природного газу, сюди за усі роки незалежності влада так і не довела… Одразу пригадується, як саме на некомфортні умови навесні 2020 року поскаржились туристи з Молдови, яких привезли сюди на обсервацію через коронавірус. Обурені гості, яких заселили в окремий корпус, не бажали залишатися на 14 днів, бо все не могли зрозуміти: як це, в 21 столітті в Україні може не бути у крані води?! І чому санвузол – лише один на кілька кімнат?..
Тож новому розпоряднику Будинку милосердя, яким стала Лиманська сільська рада, доведеться багато що змінити як у створенні затишного куточка для перебування самотніх громадян, так і в якості надання соціальних послуг.
А у тому, що місцева влада ефективніше розпорядиться отриманим майном, вдосконалюватиме послуги і персонал, оптимізуватиме видатки – немає сумнівів. Адже це і є головна мета децентралізації: передача повноважень з районів на місця, – аби зручніше, швидше і на порядок якісніше місцева влада змогла вирішувати усі проблеми своїх мешканців.
Авторка – Оксана Піднебесна