Один із старовинних двориків у центрі Одеси відновлений в українському стилі. На стінах старовинної будівлі розквітли візерунки, співають птахи, а з іншого боку – простелились полотна рушників. Яскраві роботи авторства місцевих художниць виконані за ініціативи ГО “Український клуб Одеси” та її засновниці Наталії ЧАЙЧУК, яка прагне відновити і зберегти для нащадків історичну спадщину Одеси.
Середмістя Одеси, ріг вулиць Великої Арнаутської і Катерининської, будівля 77. Впізнаване місце: тут розташована книгарня-кав’ярня, заснована Українським клубом Одеси. Автентична, старовинна будівля, фасад якої ми бачимо на вулиці, гостинно запрошує навідати її всередині. Потрапивши сюди, подиву немає меж: на місці старих пожовтілих стін, які поступово знищує час, тут відтворений справжній одеський дворик. І не просто одеський, – а в українському стилі.
Наталія Чайчук – меценатка, яка заснувала ГО” Український клуб Одеси”. Серед її проєктів – безліч заходів та ініціатив, виставки художніх робіт, конкурс для вчителів імені Романа Чайчука. Пані Наталя повертає Одесі її справжнє обличчя, і переконана, що воно від початку було українським.
“На протязі 9 років, які ми існуємо в Одесі, ми працювали з книжками, з кавою і з художниками. Ми працювали з одеським “худграфом”, творчі роботи якого ми маємо як дарунки всередині нашого дому. Але з часом нам стало тісно, і діти, які вчаться на Одеському худграфі, вирішили розмалювати цей дворик. Натхненницею і керівником була Стелли Мунтян, ідея в тому, щоб зробити галерею українського дитячого мистецтва, де студенти змогли б виставляти свої роботи”, – розповідає Наталія Чайчук.
На білих стінах розквітли візерунки, співають птахи, а з іншого боку – простелились рушники. Ці чудові роботи з’явилися з-під пензля художниці Ольги Навроцької, їй допомагала мама Тетяна, удвох вони відтворили автентичну красу старовинного розпису української хати. Цей проєкт – подарунок одеситам, ділиться пані Наталя.
Кажуть в одеських дворах збереглась душа міста. Його спадщина. Та з року в рік їх стає все менше. Історія будівлі, де зараз працює книгарня, досить цікава. З кінця позаминулого століття її власником був Давид Іцкович Коган. З 1885-го тут працювала фабрика штучних фруктових вод і лимонаду спадкоємців Жоржа Сігала. В торгових павільонах нижнього поверху на початку 20 століття цукор і чай пропонував маяківський міщанин Бер. Лейб. Билиг. А ще пізніше у двох магазинах продавали ювелірні вироби, – коштовне каміння й золото.
Пані Наталя прагне відновити правду історії, аби одесити знали і більше цінували свою спадщину. Задля того і об’єднала навколо себе однодумців в Українському клубі, і переконана, що саровинні дворики в Одесі треба неодмінно зберегти.
Я б хотіла, щоб Одеса була така, як вона була 100, 200, 250 років тому. Розумію, що всередині має бути гаряча й холодна вода, простір для кухні, вітальні, – і це можна зробити. Я такі райони бачила в різних містах, наприклад в італійському місті Отранто, в якому на першому поверсі магазини сувенірні, а на другому живуть люди, яким жити зручно. Оце така мрія, – зробити такий дворик, щоб людям було жити зручно, а вигляд був такий, ніби тут продовжують жити українці, які були першими поселенцями в цьому місті”, – щиро ділиться пані Наталія.
У планах Наталії Чайчук – створити мистецьку галерею одеських художників. Для цього Український клуб викупив у цьому місці кілька приміщень. І планує провести реконструкцію старовинних будівель, аби подовше зберегти їх для нащадків.
Більше про те, як в Одесі з’явився український дворик – у ВІДЕО від СИЛИ ГРОМАД: