Відрізані від світу: літнім ветеранам в Одесі влада не ремонтує ліфт

Прогулянка – як свято. В Одесі подружжя ветеранів другої світової чи не в прямому сенсі є заручниками власної оселі. Вони мешкають на сьомому поверсі, а ліфт у будинку не працює. Місцеві чиновники тривалий час не можуть його полагодити.

Про це повідомляє “Інтер”.

Учасникам Другої світової війни, Важі та Вірі Кукавам, – по дев’яносто одному року. День перемоги подружжя святкує в квартирі на сьомому поверсі одеської висотки. Адже вийти на вулицю не можуть фізично. Вже вісім місяців у будинку відключений ліфт.

“Труднощі в тому, що неможливо піднятися, спуститися навіть на вулицю, щоб купити хліб, все. Ну ми сусідів просимо, і вони нам допомагають“, – ділиться Важа Кукава, учасник Другої світової війни.

Під час війни підлітками вони працювали в тилу. Тепер дивляться на світ хіба що з вікон та сумують за свіжим повітрям.

“Звичайно, образливо. Нібито ми нічого не заслужили за наше життя. І війну бачили, і бачили як все горіло, як все вибухало. Усі бачили ми: і хороше, і погане бачили”, – каже Віра Кукава, учасниця Другої світової війни.

Родичів в Одесі у Кукав немає: є друг родини Володимир Тарченко. Він звернувся до чиновників місцевої мерії, щоб відремонтували ліфт у будинку на проспекті Небесної Сотні. Але можновладці запропонували мешканцям будинку зробити це за власні кошти.

“Але отримав відповідь, що нині немає можливості, немає коштів для того, щоб відремонтувати цей ліфт. Ну, напевно, може, просто відписка, а, може бути, і справді, що немає коштів”, – розповідає Володимир Тарченко, друг родини.

Та виявляється, з минулого літа не працює ліфт і в сусідньому під’їзді. І там також на верхніх поверхах чимало ветеранів війни. Мешканці будинку запитують: невже в чиновників немає першочергових списків?

“Ми просимо в першу чергу через те, що у нас дуже багато пенсіонерів. Тобто якщо десь щось може у когось потерпіти, почекати, то у нас вже ну “нетерплячка”, вибачте”, – Ірина Концеба, мешканка будинку.

Валентина Холодняк теж мешкає на дев’ятому поверсі. Як і Кукавам, жінці дев’яносто один рік: також учасниця війни. Аби поспілкуватися, вона йшла сходами.

“Сто сорок сім сходинок вгору, сто сорок сім сходинок вниз: можете собі уявити? Я б хотіла звернутися до нашого міського керівництва: щоб вони трішки проявили співчуття жалості до нас”, – каже Валентина Холодняк, учасниця Другої світової війни.

Чи почує одеська влада прохання про допомогу від своїх літніх мешканців? Чи згадуватиме про ветеранів лише 9 травня? Питання риторичні.