У селі Ракулове, що у Піщанській громаді на Одещині, прихисток для людей похилого віку “Ковчег” опинився під загрозою закриття через припинення фінансування. Наразі установа, яка надає соціальні послуги та медичну допомогу, може залишити без даху над головою понад 20 людей, більшість з яких — переселенці з Херсонщини, що вже втратили власні домівки через війну. Чому та що роблять для того, аби прихисток не закрився — у матеріалі Суспільного.
Відкрився “Ковчег” у 2023 році. За два роки роботи він прихистив 70 людей, розповіла керівниця проєкту “Прихистки для осіб похилого віку в Україні” Оксана Сарко.
“У 2023 році у нас був термін тільки на три місяці. Але оскільки люди, які у нас проживали і далі проживають, втратили все, не мають куди повертатися, вони одинокі, ми продовжили з ними контракт. І зараз залишаються ті, кому немає куди їхати, і втратили все“, — пояснила Оксана.
Наразі фінансування складає дев’ять тисяч гривень на місяць на одну людину, додала жінка. Ці кошти витрачаються лише на харчування. Крім того, організація сплачує комунальні послуги як юридична особа, оскільки приміщення перебуває в оренді.
В Україні працюють шість таких прихистків, де мешкає 154 людини віком від 60 років. Проєкт фінансується міжнародною організацією “Карітас Австрія”, однак вона не планує продовжувати фінансування, зазначив менеджер проєкту Костянтин Самокіша.
“Сподіваємось, що наші залучені ресурси фандрейзингу, комунікації допоможуть нам в зборі коштів, хоча б два мільйони, для підтримки стареньких після завершення проєкту. Також ми паралельно шукаємо донорів, які зможуть підхопити цей проєкт і допомогти нам продовжувати допомагати у цій соціально важливій ролі”, — підкреслив чоловік.
У прихистку проживають 23 людини — пʼять чоловіків і 18 жінок. Серед них — 77-річна Марія з Херсонщини. Через війну жінка втратила будинок.
“Сюди нас війна перекинула, у нас у дворі був вибух, а на другий раз мене вже везли і хата згоріла. Так що мені немає де жити, залишається тільки тут”, — розповіла жінка.
Софія також мешкає у прихистку. Після російської атаки на Херсонщину вона втратила слух на одне вухо.
“Ракета розірвалася, чула сильний вибух. Мене відкинуло, а коли прийшла до тями, швидка допомога забрала мене. Тут мені подобається, спілкуються та годують добре, а їхати мені немає куди. Там село все розбите”, — прокоментувала Софія.
Тамара переїхала до прихистку однією з перших, у червні 2023 року. Вона змушена була поїхати після підриву Каховської ГЕС.
“Я з Херсона, дача у мене на лівому березі Дніпра, яку спочатку росіяни обстріляли, а потім, підірвавши Каховську ГЕС, потопили. Тож дачі у мене немає”, — поділилася Тамара.
“Росте у мене тут полуниця. Але такої полуниці, яку я виростила тут, на цьому прекрасному чорноземі, у мене ніколи не було. Це моя відрада. Окрім полуниці тут у мене є редиска, рукола, салатик”, — резюмувала жінка.
