ЮНЕСКО визнало українське кобзарство всесвітньою нематеріальною культурною спадщиною людства

Українське кобзарство офіційно визнано всесвітньою нематеріальною культурною спадщиною людства.

Це сталося на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО, що відбулася в Парагваї 5 грудня.

Там оголосили, що українська номінація “Програма охорони кобзарсько-лірницької традиції” увійшла до Реєстру найкращих практик із захисту нематеріальної культурної спадщини.

Традицію на міжнародній арені представляв Тарас Компаніченко – відомий кобзар, військовослужбовець і народний артист України. Він назвав це визнання “великою перемогою та символом тріумфу української культури та духу”.

Прийняття цієї програми ЮНЕСКО підкреслює важливість збереження кобзарської традиції як невід’ємної частини української ідентичності та культурної спадщини, що передається з покоління в покоління.

Міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький наголосив, що ця ініціатива була повністю реалізована завдяки зусиллям носіїв традиції за підтримки Міністерства культури.

“Визнання ЮНЕСКО для нас — це, перш за все, можливість розповісти сьогодні на весь світ про Україну, про нашу незнищенну пісню, культуру, спадщину, про нашу боротьбу за власну державу, про наше споконвічне прагнення волі. Бо кожна дума — це оспівування лицарського козацького чину, кожна кобзарська псальма — це історія про силу віри і духу”, – сказав братчик Кобзарського цеху, лірник, кінорежисер Олесь Санін.

Номінація була підготовлена спільними зусиллями Кобзарських цехів Києва, Харкова та Львова за підтримки низки організацій і меценатів, серед яких ГО “Центр розвитку “Демократія через культуру”, Фонд “МХП-Громаді”, Асоціація “Дивись українське!” та за сприяння Культурної інституції “Міжвухами”, Національної академії мистецтв України та Головного управління комунікацій Збройних сил України – СтратКом ЗСУ / AFU StratCom. Ініціатива підтримана Мінкультом та стратегічних комунікацій України.

Координатори номінації від України: Олесь Санін (лірник, кінорежисер), Тарас Компаніченко (кобзар, дослідник традиції, військовослужбовець), Валентина Демʼян та Олександр Буценко (експерти з НКС, дослідники), Андрій Різоль (продюсер).

“Продюсування та просування такої надзвичайно важливої теми було для нас дуже відповідальною місією. Я радий, що ми впоралися з усіма викликами та реалізували всі необхідні номінаційні процеси і задачі у стислі терміни на високому рівні та без долучення державної підтримки”, – заявив Андрій Різоль, продюсер номінації, Голова Правління Асоціації “Дивись українське”.

Варто зауважити, що московити протягом багатьох століть намагалися перекручувати українську історію, знищувати нашу культуру і самобутність. Проте ситуація почала змінюватися на початку XX ст. У той період чимало українських музикантів здобували освіту в європейських країнах, де і виникла ідея створити інструмент, здатний виконувати не лише традиційні кобзарські мелодії.

Зрештою, у 1950-х роках був створений новий інструмент, якому теж дали назву “бандура”. Водночас він суттєво відрізнявся від традиційного кобзарського інструменту.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *