На Одещині у плавучих гуртожитках проживають співробітники Українського Дунайського Пароплавства, які переїхали в Ізмаїл та не мають власного житла.
Про це повідомив керівник ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» Дмитро Москаленко в інтерв’ю.
Зокрема, він повідомив, що два найстаріші кораблі у робочому стані і використовуються для своїх працівників, які переїхали на роботу до Ізмаїла та не мають власного житла.
«Два інших перебувають у Лінці. Вони в робочому стані, але до цього часу ми не отримали жодної адекватної пропозиції щодо їх використання. Ми не збираємось більше здавати їх в оренду на збиткових для нас умовах. Коли все зароблене, і навіть більше, витрачається на обслуговування і ремонт», — підкреслив Дмитро Москаленко.
Крім того, керівник компанії повідомив, що УДП на сплату якірного збору за флот, який давно не використовується, витрачає майже мільйон гривен на рік. Це справжнє «кладовище кораблів» ще й займає величезну територію, заважає розвитку 4-ого затону, ускладнює судноплавство та постановку суден для проведення ремонтних робіт.
“Цього року ми маємо це все списати, та вирішити його подальшу долю. Морські судна реалізуємо на аукціоні. Все інше або самостійно ріжемо на металобрухт (для цього потрібно отримати ліцензію), або реалізуємо компаніям, які спеціалізовано займаються таким видом діяльності. Наразі наші фінансисти проводять розрахунки – що є більш вигідним для підприємства”, – повідомив Москаленко.
І зазначив, що 2024 рік “має стати роком не лише початку Великої модернізації, але й роком Великої утилізації”.
