У містечку Сарата на Одещині місцевій парафії православної церкви після чотирьох років судової тяганини таки вдалося отримати затвердження свого статуту від Одеської ОВА. Про це повідомив настоятель Свято-Покровської парафії отець Владислав Шіман. Протистояння, яке йому “влаштували” послідовники з УПЦ, він назвав судовим “кошмаренням”, адже за 4 роки у різних судах перехід храму до ПЦУ намагались оскаржити… аж 22 рази. Так, ображені священники з Одеської єпархії УПЦ (Московського патріархату) оскаржували в Мін’юсті дії отця Щімана, вважаючи храм “захопленим”, та знаходячи десятки причин для судових позовів та повернення споруди під юрисдикцію УПЦ.
Про це отець Шіман повідомив на своїй сторінці, детально розповівши про перипетії та протистояння, через які громаді вірян довелося пройти нелегкий шлях.
“За ці чотири роки було дуже багато всього, а особливо хотів би виділити 22 судові рішення по нашій парафії. Вдумайтесь, скільки “любові та християнства” було в цих судових позовах від прихильників московського патріархату.
Особливо колоритні:
Звернення М.Аратовського (покійний священик РПЦ в Україні) про відшкодування 200 тисяч моральних та 100 тисяч матеріальних збитків (коли я будував церкву він ходив у початкову школу).
Звернення до суду про заборону реєстраційних дій з боку держави.
Позов Одеської єпархії РПЦ в Україні до Міністерства юстиції України (Міністерство анулювало рейдерське захоплення будівлі нашого храму та незаконної заміни керівника юридичної організації).
Багаточисельні позови в суди різних інстанцій трьох «канонічних» персонажів з Сарати: майора ЗСУ Каланжова Валерія Васильовича, доцента педагогічного університету ім. Ушинського Гуріна Руслана Сергійовича, вчителя Саратської школи Марчука Ігоря Олексійовича.
Це були роки великої зради та нової дружби, підлості та щирості, ненависті та підтримки, суцільного обману та надії на справедливість. Зраджували друзі та близькі, допомагали чужі та незнайомі, відхрещувались колеги, але підбадьорювали прості люди. Життя переплелось в чорно-білий клубок…Але найголовніше, ніколи не було відчаю, була впевненість в правильність своїх дій.
Здивували колеги-священики, колишні підлеглі. Майже кожен з них підняв камінь та кинув в мене, подумки та вголос намагаючись повторити: «розіпни, розіпни його».
Я шокований поведінкою керівництва Одеської єпархії РПЦ в Україні, які публічно стверджували що після свята Пасхи в 2019 році «Шіман з Негодяєвим пілі і закусивалі в алтаре» (у мене є відеодоказ).
Так звана юрист Одеської єпархії РПЦ в Україні Колотенко, яка стверджувала, що за мною та моєю донькою «плачуть каземати» та багато іншого бруду, бо ми представляємо СЦУ. Чи це не є розпалюванням міжрелігійної ворожнечі та булінгу?
Була організована замовна стаття в «Иваси нет», в якій відео нашого переходу, а особливо мої слова, розібрані по буквам. Здогадайтесь хто замовник?
На «арену» вийшла маса персонажів з Сарати, яких я майже ніколи не бачив у храмі. Секрет відкрився дуже просто, коли в 2020 році вся ця сумнівна публіка побігла на вибори в місцеву раду від партії ОПЗЖ, яку підтримувала РПЦ в Україні. Єдиним їхнім лозунгом було «Долой Шімана, Долой ПЦУ», адже ці люди ніколи нічого не зробили для громадскості Сарати.
Я щиро молю, нехай Господь мені та всім цим людям воздасть по нашим ділам”, – написав священник.
Нагадаємо, СИЛА ГРОМАД давно слідкує за цією історією, свого часу розповідала про те, що довелося пережити отцю Шіману за перехід церкви до ПЦУ.
Як виявилось, найбільше дошкуляли церкві ті набожні “християни”, що на словах вчать любові й смиренню, а насправді переслідують й принижують опонента, не нехтуючи жодними справами.
Відео СИЛИ ГРОМАД з інтерв’ю В.Шімана – від 2021 року:
One thought on “Єдина на Бессарабії: релігійній громаді ПЦУ в Сараті затвердила статут Одеська ОВА”